Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Перші переконливі докази існування супутника в екзопланети

04 жовтня 2018

Астрономи з Колумбійського університету за допомогою Космічного телескоп імені Габбла та космічного телескопа «Кеплер» зібрали переконливі докази існування супутника в екзопланети Кеплер-1625б, що лежить на відстані 8000 світлових років від Землі.

 

У статті, оприлюдненій 3 жовтня в журналі Science Advances, Алекс Тіачі (Alex Teachey) і Девід Кіппінґ (David Kipping) повідомляють про виявлення кандидата в екзосупутники, тобто супутника, що обертається навколо планети біля іншої (не Сонця — Ред.) зорі. Цей кандидат є незвичним через його великий розмір, співмірний з діаметром Нептуна. У Сонячній системі, де відомо близько 200 природних супутників планет, таких великих об’єктів цього типу не існує.

Докладніше:

Виявлено сильні джети в нейтронної зорі з потужним магнітним полем

28 вересня 2018

Уперше астрономи стали свідками швидкого руху речовини, викинутої назовні від нейтронної зорі з надзвичайно потужним магнітним полем, що приблизно в 10 трильйонів разів більше, ніж у Сонця. Несподіване відкриття не лише здивувало дослідників, але й змусило їх кардинально переосмислити нинішні теорії про те, як струмені (джети — Ред.) виникають всюди в космосі.

 

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Сіттер де Віллем (6.V.1872 — 20.XI.1934)

 

Sitter 

Нідерландський астроном Віллем де Сіттер народився 6 травня 1872 р. в Снеку (провінція Фрисландія). Здобув освіту в Ґронінґенському університеті. Два роки працював обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка). Протягом 1899—1907 років — асистент Астрономічної лабораторії в Ґронінґені. У 1908 р. став професором астрономії в Лейденському університеті. З 1919 р. — директор Лейденський обсерваторії.

 

Галузь наукових інтересів Віллема де Сіттера — позиційна астрономія, небесна механіка, фотометрія зір, космологія. Понад 30 років вивчав супутники Юпітера (обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань; розробив нову теорію руху супутників, що враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт). Цю теорію використовують для визначення руху супутників Юпітера.

 

Виконав багато фотометричних вимірювань зір на різних галактичних широтах і встановив (1904) систематичні розходження в кольорі між зорями поблизу смуги Молочного Шляху й поблизу галактичного полюса (їх згодом пояснили концентрацією молодих зір у галактичній площині). Виконав низку робіт щодо узгодження різних астрономічних сталих. Вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання приливним тертям.

 

Застосував (1917) теорію відносності Альберта Айнштайна до космологічної проблеми. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, що передбачає можливість швидких рухів космічних об’єктів (вона є попередницею пізніших моделей Всесвіту, що описують його розширення).

 

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 1686 Де Сіттер.

 

Віллем де Сіттер помер 20 листопада 1934 р. в Лейдені.

 

Докладніше про Віллема де Сіттера

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1