Ламонт фон Йоганн

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Ламонт фон Йоганн (13.XII.1806 — 6.VIII.1879)

Lamont

Шотландський і німецький астроном та геофізик Йоганн фон Ламонт народився 13 грудня 1806 р. у м. Бреймар (Шотландія). Упродовж 1817—1827 рр. перебував Регенсбурзькому бенедиктинському монастирі. Потім переселився в Мюнхен, де став працювати асистентом Йоганна Зольднера в Боґенгаузенській обсерваторії. З 1833 р. — директор цієї обсерваторії до кінця життя. З 1852 р. був також професором астрономії Мюнхенського університету.

Галузь наукових інтересів Йоганна Ламонта в астрономії — позиційні спостереження зір і планет. Спостерігав супутники Сатурна (1836) та Урана (1837) і визначив їхні орбіти. Результати дослідження руху супутників Урана використав для обчислення маси планети і отримав найточніше на той час значення. Виконав багато спостережень комети Галлея (1835). Спостерігав і описав сонячні затемнення 1842 та 1860 років. Продовжив спостереження слабких зір, розпочаті Й. Зольднером, опрацював й опублікував результати його роботи. Визначив (разом з помічниками) положення близько 35000 зір (ці результати було опубліковано протягом 1866—1874 років).

Як каталоги Жозефа Лаланда, Фрідріха Бесселя і Фрідріха Арґеландера, так і каталог Ламонта — одне з найважливіших досягнень позиційної астрономії XIX століття. Відкрив періодичність магнітних варіацій, що збігається з періодичністю сонячних плям. Ці роботи Ламонта поклали початок вивченню сонячно-земних зв’язків.

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер Марсі.

Йоганн фон Ламонт помер 6 серпня 1879 р. в Мюнхені (Німеччина).

Докладніше про Йоганна Ламонта