Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
27 березня 2025
Космічний телескоп NASA James Webb вперше зафіксував яскраву полярну активність на Нептуні. У минулому астрономи вже бачили приголомшливі на полярну активність на Нептуні, наприклад, під час прольоту космічного апарата НАСА «Вояджер-2» у 1989 році. Однак астрономи довго не могли отримати чіткі зображення та підтвердити полярні сяйва на Нептуні, незважаючи на успішні виявлення їх на Юпітері, Сатурні та Урані. Нептун був відсутньою частиною головоломки, коли справа дійшла до виявлення полярних сяйв на планетах-гігантах нашої Сонячної системи.
Величезне злиття: дослідження виявило докази походження надмасивної чорної діри в центрі Галактики
Походження надмасивних чорних дір, маса яких у мільйон разів перевищує масу Сонця і які містяться в центрі більшості галактик, залишається однією з найбільших космічних таємниць.
Тепер дослідники з Центру астрофізики Невади (NCfA) при Університеті Невади в Лас-Веґасі (UniversityofNevada, LasVegas; UNLV) виявили переконливі докази того, що надмасивна чорна діра в центрі нашої галактики Молочний Шлях, відома як Стрілець A* (SgrA*), ймовірно, є результатом космічного злиття.
Суперкомп’ютерне моделювання пояснює рентгенівське випромінювання чорних дір
Дослідники з Гельсінського університету досягли успіху в тому, чого прагнули з 1970-х років: пояснили рентгенівське випромінювання з навколишнього середовища чорної діри.
Завдяки докладному суперкомп’ютерному моделюванню, дослідники з Гельсінського університету змоделювали взаємодію між випромінюванням, плазмою та магнітними полями навколо чорних дір. Було виявлено, що хаотичні рухи, або турбулентність, спричинені магнітними полями, нагрівають локальну плазму і змушують її випромінювати.
Науковці знайшли на Марсі океани води, але вона занадто глибоко, щоб її зачерпнути
Застосувавши метод сейсмічної активности для дослідження внутрішньої частини Марса, геофізики знайшли докази існування великого підземного резервуару рідкої води — достатнього, щоб заповнити океани на поверхні планети.
Дивна зоря: сусідня зірка обертається не так, як будь-яка інша
V889 Геркулеса (V889 Herculis) обертається не так, як будь-яка інша зоря, що є викликом для наявних моделей зір.
Астрономи виявили, що сусідня зоря, доволі схожа на Сонце, насправді є безпрецедентним диваком. Це V889 Геркулеса, що лежить на відстані 115 світлових років від нас у напрямку сузір’я Геркулеса. Особливість її обертання, якого астрономи ніколи раніше не спостерігали, може поставити під сумнів наявну модель обертання зір, яку науковці вважали добре обґрунтованою.
Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри
Нове дослідження, можливо, виявило зв’язок між надмасивними чорними дірами та частинками темної матерії, що могло б вирішити проблему, яка десятиліттями турбувала астрофізиків: «проблему останнього парсека».
Торік міжнародна група дослідників виявила фоновий «гул» гравітаційних хвиль. Вони припустили, що цей фоновий сигнал виходить від мільйонів пар надмасивних чорних дір, що зливаються.
Надмасивні чорні діри в сотні тисяч до мільярдів разів більші за масою, ніж Сонце. Але теорія вказує на те, що такі злиття між парами надмасивних чорних дір не мають відбутися. Оскільки спостерігати такі об’єкти надзвичайно важко, астрофізикам доводиться покладатися на теоретичне моделювання, щоб зрозуміти динаміку пар чорних дір.
