Останні новини
Як сформувати спіральну галактику?
Наша галактика Молочний Шлях має елегантну спіральну форму з довгими рукавами, наповненими зорями, але астрономи досі не можуть зрозуміти як саме вона набула цю форму. Нові спостереження іншої галактики проливають світло на те, як спіралевидні галактики, тобто схожі на нашу, набувають знакову форму. Результати спостережень оприлюднив Astrophysical Journal.
Виявлено першу планету-гігант коло білого карлика
Науковці, які використовують Дуже великий телескоп Європейської південної обсерваторії, вперше знайшли докази існування великої планети, пов’язаної із зорею білим карликом. Планета обертається навколо гарячого білого карлика, залишку зорі, схожої на Сонце, на близькій відстані. Внаслідок цього вона втрачає атмосферу з якої довкола зорі утворився газовий диск. Ця унікальна система є своєрідним натяком на те, який вигляд може мати Сонячна система у віддаленому майбутньому.
Інші новини
- Астрономи знайшли перші докази того, що існують міні-чорні діри
- Нова теорія пояснює яскраве світіння ділянок космічного простору довкола чорних дір та нейтронних зір
- Появу спікул на Сонці спричиняє магнітне поле
- Панорама південного неба від TESS
- У Сонячній системі виявлено, можливо, найменшу карликову планету
Нове комп’ютерне моделювання вказує на те, що величезне тіло, більше розмірами вдвічі, ніж Земля, на етапі утворення Сонячної системи вдарилося в Уран. Це призвело до того, що газовий гігант звалився на свій бік, а також, можливо, спричинило його більш холодну, ніж слід очікувати, верхню атмосферу й формування кілець і супутників. Результати науковців оприлюднив Astrophysical Journal.
Перше зображення планети, відкритої на етапі її формування в газопиловому диску навколо молодої зорі, отримано з допомогою приладу SPHERE, що працює на Дуже великому телескопі Європейської південної обсерваторії. Молода планета прокладає шлях крізь первинний диск газу та пилу навколо дуже молодої зорі PDS 70. Дані свідчать — в атмосфері планети є хмари.
Рання поверхня Марса, утворена океаном рідкої магми, дуже швидко кристалізувалася: лише через 20 мільйонів років після утворення Сонячної системи. Після цього на Червоній планеті з’явилася тверда кора з океанами води — потенційне середовище для появи життя. На Землі тверда кора виникла пізніше, приблизно через 130 мільйонів років. Нові результати про формування кори на Марсі отримали науковці Центру з вивчення формування зір і планет Природничого музею Данії й оприлюднили їх в журналі Nature.
Міжнародна група астрономів, які працювали з Космічним телескопом імені Габбла та Дуже великим телескопом Європейської південної обсерваторії, зробила найточніший на тепер тест загальної теорії відносності за межами Молочного Шляху. Сусідня галактика ESO 325-G004, як сильна гравітаційна лінза, заломлює світло галактики, розміщеної далеко за нею, і створює кільце Ейнштейна навколо свого центра. Порівнявши масу ESO 325-G004 із значенням кривизни простору навколо неї, астрономи виявили, що гравітація на цих астрономічних відстанях поводить себе так, як передбачає загальна теорія відносності. Цей результат «виводить з гри» деякі альтернативні теорії гравітації.
Після майже 20-річних пошуків астрономи, які працюють з космічною обсерваторією XMM-Newton Європейського космічного агентства, нарешті знайшли докази того, що досі відому «недостачу» в загальному балансі звичайної матерії Всесвіту, покриває гарячий дифузний газ, який пронизує космічний простір. Загадкова темна матерія і темна енергія складають приблизно 25 і 70 відсотків нашого всесвіту відповідно. Натомість звичайна матерія (речовина й відомі фізичні поля) з якої складається все, що ми бачимо, — від зір і галактик до планет і людей — становить лише близько п’яти відсотків. Але навіть їх не так легко відстежити.
