Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
27 березня 2025
Космічний телескоп NASA James Webb вперше зафіксував яскраву полярну активність на Нептуні. У минулому астрономи вже бачили приголомшливі на полярну активність на Нептуні, наприклад, під час прольоту космічного апарата НАСА «Вояджер-2» у 1989 році. Однак астрономи довго не могли отримати чіткі зображення та підтвердити полярні сяйва на Нептуні, незважаючи на успішні виявлення їх на Юпітері, Сатурні та Урані. Нептун був відсутньою частиною головоломки, коли справа дійшла до виявлення полярних сяйв на планетах-гігантах нашої Сонячної системи.
Застосування машинного навчання, тобто штучного інтелекту, дало змогу створити нове зображення надмасивної чорної діри в галактиці M87 за даними, зібраними Телескопом горизонту подій (Event Horizon Telescope).
Група дослідників, до якої входив астроном з NOIRLab NSF, розробила нову методику машинного навчання для підвищення точності та чіткості радіоінтерферометричних зображень. Щоб продемонструвати потужність свого нового підходу, який називається PRIMO, група створила за даними спостережень Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope) нову високоточну версію зображення надмасивної чорної діри в центрі величезної галактики Мессьє 87. Ця зоряна система міститься на відстані 55 мільйонів світлових років від Землі.
Телескоп «Близнюк-Північ» (Gemini North) допоміг підтвердити природу космічної системи, що перебуває на межі перетворення в гігантську еліптичну галактику.
Астрономи за допомогою кількох наземних і космічних телескопів, серед яких Gemini North («Близнюк-Південь») на Гаваях, виявили тісно пов’язаний дует квазарів — характерну ознаку пари галактик, що зливаються. Об’єкти спостерігали на тому етапі розвитку Всесвіту, коли йому було лише три мільярди років. Це відкриття проливає світло на еволюцію галактик у «космічний полудень», період в історії Всесвіту, коли в галактиках інтенсивно відбувався процес формування зір. Виявлене злиття галактик також вказує на систему, яка готова стати гігантською еліптичною галактикою.
Прогнози NASA із застосуванням штучного інтелекту можуть дати час, щоб підготуватися до геомагнітної бурі
Як сирена, що сповіщає про торнадо — небезпечні для життя шторми в центрі Америки — нова комп’ютерна модель, яка поєднує штучний інтелект (ШІ) і супутникові дані NASA, може сигналізувати про небезпечну космічну погоду.
Модель використовує штучний інтелект для аналізу вимірювань сонячного вітру (невпинного потоку речовини від Сонця) і прогнозування магнітної бурі, яка насувається, за 30 хвилин до її початку в будь-якій точці Землі. Цього часу може бути достатньо, щоб підготуватися до таких «штормів» і запобігти серйозному впливу на електромережі та іншу критичну інфраструктуру.
Зоря білий карлик може вибухнути як наднова, коли її маса перевищить межу приблизно в 1,4 маси Сонця. Наукова група, до якої входили науковці з Інституту позаземної фізики Макса Планка (Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics, MPE) в Ґархінзі та Боннського університету, знайшла подвійну зоряну систему, в якій речовина перетікає на білого карлика від його супутника.
Систему виявили завдяки яскравому, так званому надм’якому рентгенівському випромінюванню (super-soft X-rays), яке виникає через ядерний синтез газу, що накопичився біля поверхні білого карлика. Незвичайність цього джерела полягає в тому, що перетікає і горить гелій, а не водень. Виміряна яскравість свідчить про те, що маса білого карлика зростає повільніше, ніж раніше вважали астрономи. Це може допомогти зрозуміти кількість наднових, спричинених вибухом білих карликів. Результати досліджень оприлюднив журнал Nature.
Перші результати за даними спостережень телескопів Європейської південної обсерваторії наслідків удару DART в астероїд
За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) дві групи астрономів спостерігали за наслідками зіткнення між космічним апаратом NASA Double Asteroid Redirection Test (DART) і астероїдом Діморфос (Dimorphos). Контрольоване зіткнення — це випробування в рамках програми захисту планети від небезпечних астероїдів. Але воно також дало астрономам унікальну можливість дізнатися більше про склад астероїда завдяки аналізу викинутої з його поверхні речовини.
