Зображення Сонця з високою роздільною здатністю показують, як спалахи впливають на його атмосферу
20 жовтня 2024
Сонячні спалахи — це дивовижна річ, яка має глибокий вплив на те, що астрономи називають «космічною погодою». Ці події змінюються залежно від 11-річного циклу активності Сонця, вивільняючи в космос величезну кількість випромінювання в усьому електромагнітному спектрі (від ультрафіолетового до рентгенівського). Наслідки спалахів земляни спостерігають з незапам’ятних часів, зокрема полярні сяйва у високих широтах, але предметом вивчення та прогнозування вони є лише близько півтора століття. Однак про ці драматичні події науковці ще багато чого не знають.
Астрономи виявили, що дані від «Вебба» суперечать моделям реіонізації
11 жовтня 2024
Реіонізація — це критичний період, коли перші зорі та галактики змінили фізичну структуру свого довкілля, а згодом і всього Всесвіту. Загальноприйняті теорії стверджують, що ця епоха закінчилася приблизно через 1 мільярд років після Великого Вибуху. Однак, якщо розрахувати цю віху за допомогою даних спостережень космічного телескопа Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), реіонізація завершилася б принаймні на 350 мільйонів років раніше, ніж очікували досі астрономи. Про це йдеться в новій статті, опублікованій у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters.
Астрономи знайшли новий спосіб виявлення гравітаційних хвиль
Гамма-промені від далеких пульсарів можуть дати змогу знайти злиття надмасивних чорних дір.
Об’єднання надмасивних чорних дір в центрах галактик, що зазнали злиття, наповнює Всесвіт низькочастотними гравітаційними хвилями. Астрономи шукали такі хвилі за допомогою великих радіотелескопів, щоб виявити тонкий вплив цих просторово-часових хвиль на радіохвилі, які випромінюють пульсари в нашій галактиці. Тепер міжнародна група науковців показала, що високоенергетичне випромінювання, зареєстроване гамма-телескопом NASA «Фермі» (Fermi Gamma-ray Space Telescope), також можна використати для такого пошуку. Використання гамма-променів замість радіохвиль дає більш чітке уявлення про пульсари та забезпечує незалежний і додатковий метод виявлення гравітаційних хвиль.
Виявлено протопланету, яка підтверджує одну із теорій формування планет
За допомогою космічного телескопа імені Габбла отримано зображення, що прямо вказує на формування протопланети, схожої на Юпітер, у результаті процесу, який дослідники описують як «інтенсивний і несамовитий». Це спостереження підтверджує теорію формування планет типу Юпітера, яку називають «нестабільність диска».
Нова екзопланета, що формується, міститься у протопланетному газопиловому диску з чіткою спіральною структурою, який обертається навколо молодої зорі. Її вік, за оцінками, становить близько 2 мільйонів років. Це приблизно вік Сонячної системи на час, коли відбувалося формування планет. (Наразі вік Сонячної системи становить 4,6 мільярда років.)
«Природа розумна; вона може створювати планети різними способами», — сказав Тейн Каррі (Thayne Currie), провідний автор дослідження, співробітник обсерваторії Subaru Telescope (Японія) та корпорації Eureka Scientific (США).
Одна з частин Молочного Шляху набагато старша, ніж досі вважали астрономи
Використавши дані місії Європейського космічного агентства «Гайя» (Gaia), астрономи з’ясували: частина Молочного Шляху, відома як «товстий диск», почала формуватися 13 мільярдів років тому, приблизно на 2 мільярди років раніше, ніж очікувалося, і лише через 0,8 мільярда років після Великого Вибуху.
Цей дивовижний результат отримано з аналізу, який виконали Маошен Сян (Maosheng Xiang) і Ганс-Вальтер Рікс (Hans-Walter Rix) з Інституту астрономії Товариства імені Макса Планка в Гейдельберзі (Німеччина). Вони взяли дані про блиск і положення зір з набору даних Gaia Early Data Release 3 (EDR3) і об’єднали їх з результатами вимірювання хімічного складу цих зір, отриманих за допомогою китайського Багатооб’єктного волоконного спектроскопічного телескопа для великих ділянок неба (Large Sky Area Multi-Object Fiber Spectroscopic Telescope, LAMOST). Поєднання таких даних дало змогу визначити вік приблизно 250 000 зір.
Космічний телескоп імені Вебба на етапі юстування оптики
Після завершення важливих етапів вирівнювання (юстування) окремих сегментів головного дзеркал космічного телескопа Джеймса Вебба науковці очікують, що його оптичні характеристики дають змогу здобути або перевищити наукові цілі, для досягнення яких була створена обсерваторія.
11 березня поточного року інженери та науковці, які працюють з космічним телескопом Вебба, завершили етап юстування, відомий як «етап точності» («fine phasing»). На цьому важливому етапі введення в експлуатацію оптичної системи телескопа кожен перевірений і протестований її елемент працює на рівні або вище очікуваного. Також не виявлено жодних критичних проблем (забруднень чи блокування) на шляху поширення випромінювання в оптичній системі. Обсерваторія здатна успішно збирати світло від віддалених об’єктів і без проблем передавати його до своїх приладів.
Надмасивна чорна діра ховається в кільці космічного пилу
Дуже великий телескоп Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), що працював у режимі інтерферометра (Very Large Telescope Interferometer, VLTI), дав змогу астрономам помітити хмару космічного пилу в центрі галактики Мессьє 77, яка приховує надмасивну чорну діру. Ці спостереження підтвердили передбачення, зроблені близько 30 років тому, щодо природи активних ядер галактик — одних з найяскравіших і найзагадковіших об’єктів у Всесвіті.
