Популяризація астрономії у світі
Важко уявити будь-яку науку без її популяризації. Особливо це стосується природничих наук, що здобувають нове знання про довкілля. Нині, коли окрема людина мало залежить від вміння використовувати на практиці свої знання про навколишній світ, все одно більшість людей зберігають вроджену допитливість, намагаючись дізнатися про нове в тій чи іншій галузі природознавства.
Один з найкращих способів для задоволення потреб широкого загалу в новій науковій інформації — популяризація науки, її методів і результатів досліджень. Під популяризацією мають на увазі радше не спрощений, а доступний для розуміння не фахівцем, виклад, пояснення того, що зроблено наукою. Хоча такий підхід є універсальним, але, звісно, різні галузі науки не схожі між собою, а тому для забезпечення рівня доступності потрібно докласти різні зусилля.
Астрономія в цьому аспекті дуже виграє, адже краса зоряного неба не перестає вражати землян, а зацікавленість таємницями Космосу сягає глибин початку людства. Окрім цих фундаментальних факторів, що впливають на інтерес людей до астрономії, важливим є її постійний розвиток, її нові відкриття. Вони прямо впливають на світогляд і картину світу багатьох людей і, зрештою, людства в цілому.
Нині «армію» популяризаторів астрономії можна розподілити на декілька окремих загонів, які хоча й працюють зазвичай окремо, але всі разом створюють «кумулятивний» ефект. Найпершими варто назвати науковців (професійних астрономів), які є авторами науково-популярних книжок, журнальних статей, виступають на радіо й телебаченні, читають публічні лекції, створюють і підтримують сайти чи сторінки в соціальних медіа (Твіттер, Фейсбук тощо). Майже всі, хто цікавиться астрономією, знають, як популяризаторів астрономічних знань, Стівена Гокінга, Мартіна Ріса, Карла Саґана. Цей, зовсім не повний, перелік варто доповнити авторами, які працювали в епоху, коли не було ні телебачення, ні інтернету, й коли книжка була майже єдиним джерелом поширення й популяризації астрономічних знань. До таких авторів належать Франсуа Араґо, Джон Гершель і Камілл Фламмаріон, які є авторами книжок — справжніх «перлин» науково-популярного жанру.
Друга група популяризаторів астрономії — професійні астрономічні обсерваторії (див. рубрики «Екскурсії» та «Професійна астрономія»). Майже всі вони відкриті для екскурсій. Наприклад, можна безкоштовно відвідати обсерваторію Роке де лос Мучачос на Канарських островах — одну з найбільших у світі (тут встановлено Великий канарський телескоп з поперечником головного дзеркала 10,4 м). На Канарських островах практикують навіть астротури — туристів селять в зручних для астрономічних спостережень місцях й організовують для них групові екскурсії в обсерваторії, що є на островах.
Дуже важливу роль в популяризації астрономії відіграють планетарії та народні обсерваторії (часто ці об’єкти складають єдиний просвітницький комплекс). Першу будівлю-планетарій, обладнану спеціальним проектором (його називають апарат планетарій) для демонстрації зоряного неба на сферичному екрані, було відкрито в 1925 р. в Мюнхені на території Німецького музею. Нині Мюнхенський планетарій — один з найкраще обладнаних у світі. Він має також астрономічну обсерваторію.
Нині в місті Ґархінґ (поблизу Мюнхена, Німеччина), де міститься штаб-квартира Європейської південної обсерваторії будують Центр для відвідувачів (ESO Supernova Planetarium & Visitor Centre), складовою частиною якого буде планетарії. Цей комплекс стане до ладу в 2017 році.
На світлині — загальний вигляд планетарію і центру для відвідувачів Європейської південної обсерваторії, що стануть до ладу в місті Ґархінґ (штаб-квартира ESO) в 2017 році. Фото з сайту ESO.
Класичним прикладом народної обсерваторії (як місце для популяризації астрономічної науки) є обсерваторія Архенхольд, яку відкрили в 1896 р. в Берліні на території Трептов-парка. Вона виникла з ідеї Фрідріха Архенхольда збудувати великий телескоп-рефрактор (ця ідея була ним реалізована). Обсерваторія відома не лише телескопом з найдовшою трубою (за це його називають «Небесна пушка»), але і як місце, де 1915 р. Альберт Айнштайн зробив свою першу публічну доповідь про загальну теорію відносності. Обсерваторія має лекційний зал, що отримав назву Сонячно-фізичний кабінет, в якому можна переглядати зображення Сонця в діаметрі 80 см і сонячного спектра 3 метрової довжини. Її також обладнано планетарієм, хоча він територіально й розміщений не поряд з нею.
У 1930 р. було збудовано планетарій Адлера в Чикаго — перший планетарій за межами Європи й перший у західній півкулі Землі. В Азії перший планетарій з’явився в японському місті Осака 1937 р., а перший африканський — 1960 р. в Йоганнесбурзі на півдні Африки. Нині планетарії діють на всіх континентах (окрім Антарктиди) нашої планети. Більшість з них об’єднані в Міжнародне товариство планетаріїв (International Planetarium Society, IPS).
Планетарії, маючи можливість демонструвати зоряне небо «за будь-якої погоди», цікаві, головно, як місце де можна здійснювати різні заходи з популяризації астрономії. Зазвичай вони оснащені технічними засобами, що допомагають візуалізувати живу розповідь лектора (хоча багато планетаріїв нині використовують так звані аудіо-візуальні програми, де голос лектора звучить у запису, або взагалі вдаються до показу науково-популярних фільмів). Очевидно, технічне оснащення має значення, але живе спілкування з лектором планетарію (у більшості випадків це професійний астроном) важить значно більше.
Особливу групу популяризаторів досягнень астрономічної науки становлять клуби й товариства аматорів астрономії. Ця особливість полягає в тому, що для багатьох звичайних людей вони на власному прикладі показують зацікавленість до зоряного неба, астрономічних явищ, астрономії як науки. Це багатьом імпонує й для декого є першим поштовхом до власної зацікавленості астрономією.
Аматори астрономії започаткували нові форми популяризації астрономії. Наприклад, у 1968 р. Джон Добсон (відомий аматор телескопобудування) в США заснував товариство The Sidewalk Astronomers і почав проводити незвичні досі заходи — «ночі тротуарної астрономії». Суть ідеї зводиться до того, що телескопи виставляють в людних місцях (на центральних майданах, перехрестях вулиць, біля входів у торгові центри тощо) і всім перехожим пропонують подивитися на зоряне небо. Ініціатива виявилася такою плідною, що у 2007 р. відбулася перша міжнародна «ніч тротуарної астрономії» — завдяки аматорам астрономії спостереження зоряного неба виконували в різних країнах світу.
Завдяки аматорам астрономії виникло свято Міжнародний день астрономії, яке уперше відзначили 1973 р. в США. Нині проведення цього заходу підтримують астрономічні обсерваторії, планетарії, природничі музеї, окремі навчальні заклади тощо в багатьох країнах світу. Основна ідея Дня астрономії — привернути увагу якомога більшої кількості людей до астрономії як науки, а також як до гобі, тобто цікавого й корисного зайняття у вільний час. Докладніше про Міжнародний день астрономії — на сайті Астрономічної ліги.
Міжнародна спільнота «Астрономи без кордонів» (Astronomers Without Borders) започаткувала ще одну цікаву з огляду на популяризацію астрономії акцію — Глобальний місяць астрономії (Global Astronomy Month, GAM). Його відзначають під гаслом «Один народ, одне небо» («One People, One Sky»), що втілює дуже важливу ідею про астрономію без меж. Тобто не лише як фундаментальну науку, але і як явище культури. Саме тому в рамках GAM відбуваються найнесподіваніші заходи в багатьох місцях світу: День Сонця, поетичні астровечори, вечори спостережень Юпітера й Сатурна, конкурси астрофотографії тощо.
Названі вище заходи не вичерпують усієї палітри форм і методів популяризації астрономії, а тому в цьому розділі «Українського астрономічного порталу» будуть нові доповнення про найцікавіші ідеї, акції, заходи, пов’язані з цією діяльністю в різних куточках світу.
Окреме місце в сенсі популяризації астрономії посідають науково-популярні астрономічні журнали та радіо- й телевізійні програми (вони найперше розраховані на аматорів-астрономії), а також засоби масової інформації (періодичні видання) — головна мета яких полягає в інформування про події в астрономії й астрономічні явища. З огляду на це «Український астрономічний портал» має для них окремі рубрики: науково-популярні періодичні астрономічні видання (журнали) — у розділі «Астрономічні періодичні видання (журнали)» та науково-популярні астрономічні радіо- й телевізійні програми (див. розділ «Астрономія у світових засобах масової інформації»).
