Аматорська астрономія в світі
Астрономія — дивовижна наука не лише об’єктами чи методами свого пізнання, але й тим, що до наших днів зберегла довкола себе величезну кількість астрономів-аматорів. Серед природничих наук у цьому сенсі вона поза конкуренцією. Майже нічого невідомо про аматорів фізики, є вони в біології, більше їх у хімії, але найбільше — в астрономії. Що цікаво й, безперечно, важливо — аматори астрономії своєю роботою здатні допомагати професійним астрономам, тобто приносять користь науці.
Оскільки астрономія ― наука дуже давня, а професія астронома виникла лише в ХVІІ ст., то навіть таких всесвітньовідомих астрономів, як Микола Коперник чи Тіхо Браге, можна вважати астрономами-аматорами. Після заснування державних обсерваторій астрономічне аматорство не зникло. Багато видатних робіт в астрономії у ХVІІ ― ХІХ століттях було виконано аматорами за межами професійних астрономічних обсерваторій.
Аматорами астрономії були основоположники позагалактичної астрономії Вільям Гершель і Вільям Парсонс (лорд Росс), які виконували спостереження з допомогою власноруч виготовлених телескопів доволі великих розмірів (діаметр телескопа Росса становив 1,82 м). Генріх Швабе, професійний німецький фармацевт, починаючи з 1826 р. й упродовж 17 років вів щоденні спостереження сонячної поверхні, відкривши періодичність появи на ній плям. Його досягнення в астрономії були оцінені дуже високо — Г. Швабе нагородили золотою медаллю Королівського астрономічного товариства й обрали до його складу.
Генрі Дрейпер, лікар за фахом і професор природознавства, одним із перших у середині ХІХ ст. отримав високоякісні фотографії Місяця, Сонця й сонячного спектра з допомогою власноруч виготовленого телескопа з діаметром дзеркала 0,71 м. Для цієї мети він розробив точний механізм годинникового ведення телескопа. Фонд, заснований вдовою Г. Дрейпера, фінансував створення астрономами Гарвардської обсерваторії фундаментального каталогу зоряних спектрів (відомий в астрономії каталог Генрі Дрейпера). Фінансова допомога від фонду дозволила також професійним астрономам розробити Гарвардську спектральну класифікацію зір.
У ХХ ст. оптичні телескопи астрономів-аматорів вже не могли конкурувати розмірами з великими професійними телескопами (але перший радіотелескоп знову ж таки збудував аматор Ґроут Ребер). Однак внесок аматорів у професійні дослідження зберігся. Наприклад, аматори продовжують виконувати дуже важливі спостереження змінних зір. Ця робота копітка. Її навіть нині важко автоматизувати, а тому допомога аматорів тут є дуже значною. Аматори ведуть пошук нових комет, спостерігають планети Сонячної системи тощо.
Нові можливості для взаємодії професійних астрономів з аматорами виникли після того, як для останніх стали доступними за ціною цифрові приймачі випромінювання (прилад із зарядовим зв’язком, або CCD-камери) й персональні комп’ютери. Завдяки високій чутливості приймачів випромінювання, а також використанню додаткового обладнання, аматори зі своїми, порівнюючи невеликими, телескопами отримали можливість реєструвати слабкі астрономічні явища (наприклад, спалахи нових і наднових зір) чи об’єкти (наприклад, астероїди чи навіть екзопланети). А вільний доступ до професійних каталогів (баз даних) астрономічних об’єктів значно спростив процес спостережень. Докладніше про астрономічні бази даних ідеться в книжці для вчителів та учнів «Нове в астрономії».
Нинішній етап розвитку астрономії характерний тим, що кількість спостережних даних дуже швидко зростає. І це зростання триватиме й надалі, адже невдовзі стануть до ладу дуже великі телескопи. Тож професійна спільнота не встигає їх опрацьовувати. Тому професіонали все частіше звертаються до аматорів, а то й до просто зацікавлених людей, за допомогою в опрацюванні спостережних даних. Тобто нині можна бути аматором астрономії не маючи телескопа й не виконуючи самостійно спостережень. Досить мати персональний комп’ютер і охоту працювати задля астрономії. Велику «колекцію» астрономічних (і не тільки) проектів вміщує сайт громадської науки Zooniverse.
Нижче подано коротко інформацію про найвідоміші астрономічні проекти (як ті, що тривають нині, так і вже реалізовані), в яких бере участь широке коло добровольців:
SETI@home (Search for Extra-Terrestrial Intelligence at Home, Пошук позаземного розуму вдома) — науковий проект з метою пошуку радіосигналів позаземних цивілізацій добровільними учасниками з використанням домашніх комп’ютерів.
Asteroid Grand Challenge — дослідження навколоземних астероїдів, до якого NASA з 2013 р. залучає всіх охочих. 2014 р. воно уклало угоду з обсерваторією Slooh, а також планує ввести в дію спеціальну мережу телескопів. З допомогою цих спостережних засобів кожен учасник проекту може отримати відеозображення для обробки на своєму персональному комп’ютері.
Space Situational Awareness (SSA) — європейська програма контролю навколоземного простору. Аматорам доступні для опрацювання знімки з метрового телескопа-робота, встановленого на острові Тенеріфе.
Звісно, переважна більшість аматорів астрономії не прагне лавр астронома-профі й не ставить за мету неодмінно додати щось своє до скарбниці науки. Багатьох приваблює зоряне небо й процес астрономічних спостережень, особливо можливість отримати хороші знімки небесних об’єктів. Аматорську астрофотографію вже варто розглядати як складову частину мистецтва фотографії загалом.
Зазвичай професійні астрономи працюють у складі колективів. До об’єднання, бодай не для спільної роботи, а задля спілкування й обміну досвідом, прагнуть і аматори астрономії. Саме цим пояснюється те, що в світі є багато клубів аматорів астрономії на місцевому рівні (у містах і селищах). Такі клуби намагаються облаштувати власну астрономічну обсерваторію або ж використовують найпотужніші телескопи, якими володіють окремі учасники клубу. Особливим явищем є асоціація «Міжнародна аматорська обсерваторія» (Internationale Amateur-Sternwarte, IAS), телескопи якої розміщено в Намібії. Асоціація створена у Німеччині 1999 р. групою астрономів-аматорів за підтримки Інституту астрономії імені Макса Планка.
Міжнародна аматорська обсерваторія в Намібії. Фото з сайту www.ias-observatory.org.
Інколи регіональні клуби отримують доступ до телескопів професійної астрономічної обсерваторії, розміщеної неподалік від місця базування клубу. Показовим прикладом цьому є передача у 2015 р. астрономічному клубу м. Торонто, що виник у 1868 році й на базі якого було утворено Королівське астрономічне товариство Канади (1903 р.), в користування обсерваторії Девіда Данлепа. Заснована 1935 р. обсерваторія міститься нині у передмісті Торонто й обладнана телескопом-рефлектором з діаметром дзеркала 1,9 м — найбільшим телескопом на території Канади.
У багатьох країнах регіональні клуби об’єднані в національні товариства аматорів астрономії. А в окремих країнах до складу астрономічних об’єднань входять як професійні астрономи, так і аматори. Нижче наведено перелік (його на цьому сайті періодично оновлюють) найвідоміших у світі об’єднань аматорів астрономії, а також тих організацій, учасниками яких є також професійні астрономи.
Професійні астрономи за свою роботу отримують платню, а також мають змогу (в разі високого визнання результатів дослідження) одержати різноманітні нагороди і премії — аж до Нобелівської. Аматори всього цього не мають, але й для них меценати стали засновувати премії. Наприклад, премію Едгара Вілсона з 1998 р. щорічно вручають аматорам за відкриття комет. Планетне товариство США вручає аматорам астрономії Шумейкерівські гранти (не більше 10 тис. доларів), які вони мають витратити на пошуки й вивчення навколоземних астероїдів і комет.
Отже, сучасна аматорська астрономія стала для багатьох улюбленим високотехнологічним заняттям, захопленням, заради якого купують телескопи, приймачі випромінювання (деякі з них вже не поступаються професійним), обладнують обсерваторії, виконують регулярні астрономічні спостереження.
Нині інколи важко провести межу між аматором і професійним астрономом. Можливо, якщо говорити жартома, ця межа полягає в тому, що перші задовольняють свій потяг до астрономії (часто не задумуючись над тим, що мають неодмінно щось відкрити) за власні кошти, а другі — за державні (й неодмінно мають показати науковий результат).
Зрозуміло, що й надалі аматорська астрономія буде лише розширюватися. Цьому сприяє розвиток телескопобудування, вдосконалення приймачів випромінювання й комп’ютерної техніки. Розміщення телескопів-роботів у місцях з хорошим астрокліматом і доступ до мережі Інтернет збільшує потенційну громаду спостерігачів небесних об’єктів у світі. Зацікавлені у зростанні аматорської астрономії і професійні астрономи. Адже є потреба в добровільних помічниках, які б обробляли астрономічні дані в тих проектах, де автоматизована обробка з певних причин обмежена.
