Новини

12 січня 2020

Астрономи вважають темну матерію не лише основною складовою маси Всесвіту, але й тим «остовом», довкола якого формуються галактики. Але щоб знайти докази існування цієї загадкової, невидимої маси, науковці змушені вдаватися до непрямих методів, схожих на ті, що використовують для вивчення чорних дір. По суті, вони визначають, як наявність темної матерії впливає на галактики та зорі в їх околицях.

Досі астрономам вдалося знайти докази наявності темної матерії навколо середніх і великих галактик. Використавши спостережні дані Космічного телескопа імені Габбла та застосувавши нову техніку спостереження, група астрономів з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Лабораторії реактивного руху NASA виявила, що темна матерія може утворювати набагато менші скупчення, ніж вважали раніше. Ці висновки були представлені на 235-му з’їзді Американського астрономічного товариства.

Докладніше:

6 січня 2020

Міжнародна група астрономів, яку частково фінансує NASA, виявила найдальшу групу галактик, відомих на сьогоднішній день. Її назва EGS77. Це три галактики, що вже існували у Всесвіті, коли йому було лише 680 мільйонів років, або менше ніж 5% від теперішнього віку, який становить 13,8 мільярдів років.

Це складене зображення із архівних знімків, отриманих Космічним телескопом імені Габбла у видимому та інфрачервоному світлі, показує частину розширеної смуги Ґрота (Extended Groth Strip) — добре вивченої ділянки неба, розташованої між сузір’ями Великої Ведмедиці та Волопаса. Червоне зміщення галактик групи EGS77 (їх показано зеленими колами) становить 7,7. Це означає, що ми бачимо галактики такими, якими вони були, коли вік Всесвіту становив всього 680 мільйонів років. Поперечний розмір зображення становить 3,2 кутових хвилини. Фото з сайту www.nasa.gov.

Важливим є те, що спостереження вказують: галактики є учасниками глобальної космічної зміни під назвою реіонізація (reionization). Ця епоха почалася, коли світло від перших зір змінило природу водню по всьому Всесвіту (щось на кшталт того, як навесні тане замерзле озеро). Це перетворило темний ранній космос у той, який ми бачимо навколо себе нині.

Докладніше:

18 грудня 2019

100 000 людей із 110+ країн вибрали імена для екзопланетних систем з нагоди відзначення 100-річчя Міжнародного астрономічного союзу. Серед них були й українці. Переможці назв Національного конкурсу в Україні.

17 грудня 2019 року на прес-конференції в Парижі (Франція) оголошено назви 110+  екзопланет та зір, запропонованих у рамках проекту IAU100 NameExoWorlds, який було оголошено з нагоди 100-річчя Міжнародного астрономічного союзу (МАС)*. У проекті, організованому в 2019 р. у понад 110 країнах світу, взяло участь більше 780 000 людей, які на своєму національному рівні пропонували та вибирали імена для кожної екзопланети та зорі, навколо якої вона обертається.

Докладніше:

16 грудня 2019

Зображення, отримане приймачем HAWK-I на Дуже великому телескопі ESO в чилійській пустелі Атакама, показує центральну ділянку Молочного Шляху з роздільною здатністю 0,2 кутових секунди. Це означає: розділення, яке уможливлює HAWK-I, приблизно відповідає тому, що з Мюнхена, де міститься штаб-квартира ESO, можна побачити футбольний в Цюриху. Фото з сайту www.eso.org.

За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) виконано спостереження центральної ділянки Молочного Шляху з разючою роздільною здатністю, що дало змогу отримати нові подробиці про історію народження зір у нашій галактиці. Завдяки новим спостереженням астрономи знайшли докази драматичної події в житті Молочного Шляху: сплеск процесу утворення зір був таким сильним, що спричинив понад сто тисяч спалахів наднових.

Докладніше:

12 грудня 2019

Наша галактика Молочний Шлях має елегантну спіральну форму з довгими рукавами, наповненими зорями, але астрономи досі не можуть зрозуміти як саме вона набула цю форму. Нові спостереження іншої галактики проливають світло на те, як спіралевидні галактики, тобто схожі на нашу, набувають знакову форму. Результати спостережень оприлюднив Astrophysical Journal.

Докладніше: