Останні новини
Яскраві протозорі й темні хмари сусідять в зоряному розпліднику
Зображення, отримане в одній з обсерваторій NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory), показує величезну темну міжзоряну хмару Lupus 3 на контрасті з сліпучими новонародженими зорями у світлій туманності Bernes 149.
Масивну міжзоряну хмару Lupus 3, в якій утворюються зорі, сфотографували в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF NOIRLab у Чилі за допомогою 570-мегапіксельної камери темноїенергії (Dark Energy Camera, DECcam), виготовленої Міністерством енергетики США. У сліпучій центральній ділянці цієї розлогої хмари видно пару новонароджених зір, які вириваються зі своїх природних коконів пилу та газу, щоб освітити туманність Bernes 149. (Це світла туманність, яку видно тому, що вона відбиває світло близьких до неї зір — Ред.) Такі контрастні ділянки роблять цей об’єкт головною мішенню для досліджень процесу зореутворення.
Європейський телескоп відкрив приховані краєвиди величезних зоряних ясел
За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.
Інші новини
- Обсерваторія Рубін досягла важливої віхи
- Астрономи засвідчили — зоря поглинає планету. Такою може бути і доля Землі
- Астрономи знайшли далекі газові хмари із залишками перших зір
- Таємницю розгадано — науковці дізналися, як виникають квазари
- Космічні обсерваторії з вивчення Сонця показали: кометоподібний хвіст астероїда не складається з пилу
Астрономи за результатами спостережень з допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) та Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) з’ясували: зореутворення в дуже далекій галактиці MACS1149-JD1 розпочалося на несподівано ранній стадії — лише через 250 мільйонів років після Великого Вибух. У цій галактиці також виявлено кисень. Це найбільша відстань, на якій коли-небудь такий газ було виявлено у Всесвіті та найвіддаленіша галактика, яку коли-небудь спостерігала ALMA або VLT. Результати науковців оприлюднив журнал Nature 17 травня 2018 року.
Корона Сонця, невидима для людського ока, за винятком випадків, коли вона спалахує як ореол під час сонячного затемнення, досі є значною мірою таємницею для науковців, які її вивчають. Містячись на відстані 2000 кілометрів від поверхні зорі, вона в понад сотню разів гарячіша, ніж нижні шари, що лежать значно ближче до ядра Сонця.
Місія «Гайя» (Gaia) Європейського космічного агентства (ЄКА, European Space Agency, ESA) оприлюднила найбільший тепер каталог зір, що містить результати високоточних вимірювань майже 1,7 мільярдів зір, а також інших об’єктів, які містяться в нашій галактиці та за її межами. До каталогу внесено значення координат небесних тіл, відстані до них та дані про їхній власний рух. Новий каталог допоможе краще зрозуміти будову та еволюцію Галактики.
Огляд сотень галактик дозволив виявити чіткий зв’язок між їхньою формою та віком зір. Галактики, які містять молоді зорі, є більш плоскими, ніж галактики зі старими зорями. Такий висновок випливає з результатів дослідження астрономів на чолі з Джессом ван де Санде (Jesse van de Sande) з Сіднейського університету, оприлюднених в журналі Nature Astronomy.
Алмази, знайдені в деяких метеоритах на Землі, можуть походити з давно зниклої протопланети розмірами як Меркурій чи Марс. На перші потенційні сліди об’єктів, що існували в Сонячній системі близько 4,5 млрд років тому, вказують результати нового дослідження, оприлюднені 17 квітня поточного року в журналі Nature Communications.
