Останні новини
Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри
Нове дослідження, можливо, виявило зв’язок між надмасивними чорними дірами та частинками темної матерії, що могло б вирішити проблему, яка десятиліттями турбувала астрофізиків: «проблему останнього парсека».
Торік міжнародна група дослідників виявила фоновий «гул» гравітаційних хвиль. Вони припустили, що цей фоновий сигнал виходить від мільйонів пар надмасивних чорних дір, що зливаються.
Надмасивні чорні діри в сотні тисяч до мільярдів разів більші за масою, ніж Сонце. Але теорія вказує на те, що такі злиття між парами надмасивних чорних дір не мають відбутися. Оскільки спостерігати такі об’єкти надзвичайно важко, астрофізикам доводиться покладатися на теоретичне моделювання, щоб зрозуміти динаміку пар чорних дір.
Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років
17 липня 2024 року виповнюється 80 років від часу заснування Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) Національної академії наук України.
Зусиллями кількох поколінь астрономів ГАО перетворилась у відому наукову установу, яка має висококваліфіковані кадри та займає провідне місце з різних напрямів астрономії. Обсерваторія має тісні наукові зв’язки з багатьма астрономічними закладами України та світу. Вона була ініціатором і учасником міжнародних програм і проєктів, зокрема створення Каталогу фундаментальних слабких зір та фотографічного огляду неба, спостереження комети Галлея, визначення варіацій глобальних характеристик Сонця, а також брала участь у підготовці та здійсненні космічних проєктів ВЕГА, ФОБОС, КОРОНАС та інших.
З нагоди ювілею в ГАО 15—17 липня поточного року відбудеться Міжнародна наукова конференція «Головна астрономічна обсерваторія НАН України — від 1944 р. і надалі. Вплив міжнародної співпраці».
За інф. з сайту ГАО НАН України підготував Іван Крячко
Інші новини
- Чорну діру середньої маси виявлено в наймасивнішому кулястому скупченні Молочного Шляху
- Молочний Шлях «менш дивний», ніж досі вважали астрономи
- Астрономи спостерігають пробудження масивної чорної діри в реальному часі
- Нове моделювання пояснює, як надмасивні чорні діри виросли так швидко
- «Габбл» переходить на новий режим спостережень, щоб далі працювати для науки
Дослідники гравітаційних хвиль з Бірмінгемського університету розробили нову модель, яка може допомогти астрономам відстежити походження масивних чорних дір у Всесвіті.
Найновіший мисливець планет NASA, супутник з пошуку екзопланет методом транзитів (Transiting Exoplanet Survey Satellite, TESS), виявив три нових світи навколо відносно близької до нас зорі — один трохи більший, ніж Земля, а два інших такі, яких немає в Сонячній системі. Ці об’єкти «закривають» відомий зі спостережень розрив у розмірах відомих планет і обіцяють бути одними з найцікавіших цілей майбутніх досліджень. Статтю, в якій подано опис нової екзопланетної системи, оприлюднив журнал Nature Astronomy.
Астрономи не припиняють обговорення визначення планети. Але ясно напевно ― є багато об’єктів, що лежать на межі з двома типами космічних тіл (ідеться про планети та карликові планети — Ред.). Тепер науковці доповнюють цю «мішанину» новим об’єктом. У дослідженні, результати якого оприлюднить журнал Monthly Notices of the Royal Astronomical Society («Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства»), астрономи з теоретичних міркувань визначили новий клас небесних об’єктів, що спочатку існують як супутники планет, але зрештою стають «вільними» й існують самостійно. Їх назвали «плоонетами». Науковці вважають, що такі об’єкти мають існувати на орбітах навколо материнських зірок і їх навіть можна буде виявити в спостережених даних як минулих, так і теперішніх, місій з пошуку екзопланет, зокрема таких як «Кеплер» і TESS.
Астрономи з допомогою Космічного телескопа Габбла спостерігали несподіваний тонкий диск речовини, що оточує надмасивну чорну діру в центрі спіральної галактики NGC 3147, розташованої від Землі на відстані 130 мільйонів світлових років.
Зорі, як і люди, більш «неврівноважені» в молодості. Коли зорі, схожі на Сонце, досягають віку в мільярд років, всі вони, зазвичай, уповільнюють своє обертання, зрештою досягаючи приблизно того ж періоду, який ми бачимо зараз в Сонця: близько 27 діб.
