Останні новини
Яскраві протозорі й темні хмари сусідять в зоряному розпліднику
Зображення, отримане в одній з обсерваторій NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory), показує величезну темну міжзоряну хмару Lupus 3 на контрасті з сліпучими новонародженими зорями у світлій туманності Bernes 149.
Масивну міжзоряну хмару Lupus 3, в якій утворюються зорі, сфотографували в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF NOIRLab у Чилі за допомогою 570-мегапіксельної камери темноїенергії (Dark Energy Camera, DECcam), виготовленої Міністерством енергетики США. У сліпучій центральній ділянці цієї розлогої хмари видно пару новонароджених зір, які вириваються зі своїх природних коконів пилу та газу, щоб освітити туманність Bernes 149. (Це світла туманність, яку видно тому, що вона відбиває світло близьких до неї зір — Ред.) Такі контрастні ділянки роблять цей об’єкт головною мішенню для досліджень процесу зореутворення.
Європейський телескоп відкрив приховані краєвиди величезних зоряних ясел
За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.
Інші новини
- Обсерваторія Рубін досягла важливої віхи
- Астрономи засвідчили — зоря поглинає планету. Такою може бути і доля Землі
- Астрономи знайшли далекі газові хмари із залишками перших зір
- Таємницю розгадано — науковці дізналися, як виникають квазари
- Космічні обсерваторії з вивчення Сонця показали: кометоподібний хвіст астероїда не складається з пилу
Близько 70 000 років тому, коли на Землі вже була людина, маленька червона зоря наблизилася до Сонячної системи і спричинила своєю гравітацією збурення руху комет і астероїдів. Астрономи з Мадридського університету Комплутенсе та Кембриджського університету підтвердили, що рух деяких з цих об’єктів все ще визначає така взаємодія.
Що більше сонячних обсерваторій, то краще: науковці розробили нові моделі, щоб з’ясувати, як поширюються ударні хвилі, спричинені викидами корональної маси (coronal mass ejections, CME) з Сонця. Моделі вдалося побудувати завдяки об’єднанню даних, отриманих від трьох космічних апаратів NASA. Це дозволило набагато надійніше відтворити процес поширення CME, ніж у разі використання даних спостережень одного з таких космічних зондів.
Роботу 4-метрового телескопа Ніколаса У. Мейолла (Nicholas U. Mayall Telescope) в Аризоні зупинили в середині минулого місяця. На ньому мають встановити 9-тонний інструмент з 5000 пристроями, оснащеними волоконно-оптичними сенсорами, для дослідження далеких галактик.
26 лютого 2018 року космічний апарат «Хаябуса-2» (Hayabusa-2) вперше побачив мету свого польоту — астероїд Рюґу (Ryugu). Фотографії отримано з допомогою приладу ONC-T (Оптична навігаційна камера — телескопічна) з борту космічного апарату між полуднем 26 лютого і дев’ятою годиною ранку наступного дня, всього близько 300 знімків. Дев’ять з них були передані на Землю 27 лютого, що дозволило вченим підтвердити — Рюґу справді надійно ототожнено. На анімації, створеній із переданих на Землю 9 знімків, чітко видно рух цього небесного тіла.
Найближча сусідка Сонця, зоря Проксима з сузір’я Кентавра (Proxima Centauri), може бути не такою гостинною, як ми вважаємо — астрономи виявили такий потужний спалах на ній, що він ставить під сумніви здатність цієї зорі дати притулок біологічному життю.
