Останні новини
Яскраві протозорі й темні хмари сусідять в зоряному розпліднику
Зображення, отримане в одній з обсерваторій NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory), показує величезну темну міжзоряну хмару Lupus 3 на контрасті з сліпучими новонародженими зорями у світлій туманності Bernes 149.
Масивну міжзоряну хмару Lupus 3, в якій утворюються зорі, сфотографували в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF NOIRLab у Чилі за допомогою 570-мегапіксельної камери темноїенергії (Dark Energy Camera, DECcam), виготовленої Міністерством енергетики США. У сліпучій центральній ділянці цієї розлогої хмари видно пару новонароджених зір, які вириваються зі своїх природних коконів пилу та газу, щоб освітити туманність Bernes 149. (Це світла туманність, яку видно тому, що вона відбиває світло близьких до неї зір — Ред.) Такі контрастні ділянки роблять цей об’єкт головною мішенню для досліджень процесу зореутворення.
Європейський телескоп відкрив приховані краєвиди величезних зоряних ясел
За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.
Інші новини
- Обсерваторія Рубін досягла важливої віхи
- Астрономи засвідчили — зоря поглинає планету. Такою може бути і доля Землі
- Астрономи знайшли далекі газові хмари із залишками перших зір
- Таємницю розгадано — науковці дізналися, як виникають квазари
- Космічні обсерваторії з вивчення Сонця показали: кометоподібний хвіст астероїда не складається з пилу
Космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), обсерваторію нового покоління NASA, планують відправити в космос у 2019 році. Науковий інститут космічного телескопа (Space Telescope Science Institute, STScI), який керує програмою JWST, оголосив 13 листопада поточного року, що він обрав 13 пропозицій для початкового етапу наукових спостережень. Серед них — спостереження Юпітера, дослідження екзопланет, вивчення надзвичайно віддалених галактик та інші космічні об’єкти.
Через 45 років після того, як екіпаж космічного корабля вирушив у подорож до Місяця з «транс-місячною ін’єкцією», NASA планує зробити це знову через кілька років. Агентство нещодавно випустило відео, яке показує схему першого непілотованого випробування свого нового місіонерського місячного профілю, що отримав назву Exploration Mission 1 (EM-1).
Телескоп ALMA в Чилі виявив пил біля найближчої до Сонячної системи зорі — Проксими Кентавра. Нові спостереження дозволили зареєструвати випромінювання від холодного пилу на відстані в межах одна — чотири астрономічні одиниці від зорі, тобто від однієї до чотирьох відстаней Землі до Сонця. Дані спостережень також вказують на можливе існування ще холоднішого пилового поясу, чи, можливо, планетної системи з кількох об’єктів. Виявлені структури схожі на значно більші розмірами пояси малих тіл в Сонячній системі. Імовірно вони складаються з кам’яних і крижаних частинок, які не змогли утворити планети.
Широке поширення на Церері мінералів, які містять воду, свідчить про те, що на ній в давні часи міг бути глобальний океан. Що сталося з цим океаном? Чи може нині на Церері бути рідина? Два нових дослідження, виконаних науковцями місії Dawn («Світанок»), допомогли отримати позитивну відповідь на це питання.
Фізики корпорації CERN (походить від назви Conseil Europen pour la Recherche Nuclaire, Європейська організація з ядерних досліджень — Ред.) в Швейцарії зробили найбільш точне вимірювання магнітного моменту антипротона — числа, яке визначає ступінь реакції частинки на магнітну силу, — і виявили, що він точно такий, як і у протона, але з протилежним знаком. Робота опублікована в журналі Nature.
