Останні новини
Зображення Сонця з високою роздільною здатністю показують, як спалахи впливають на його атмосферу
Сонячні спалахи — це дивовижна річ, яка має глибокий вплив на те, що астрономи називають «космічною погодою». Ці події змінюються залежно від 11-річного циклу активності Сонця, вивільняючи в космос величезну кількість випромінювання в усьому електромагнітному спектрі (від ультрафіолетового до рентгенівського). Наслідки спалахів земляни спостерігають з незапам’ятних часів, зокрема полярні сяйва у високих широтах, але предметом вивчення та прогнозування вони є лише близько півтора століття. Однак про ці драматичні події науковці ще багато чого не знають.
Астрономи виявили, що дані від «Вебба» суперечать моделям реіонізації
Реіонізація — це критичний період, коли перші зорі та галактики змінили фізичну структуру свого довкілля, а згодом і всього Всесвіту. Загальноприйняті теорії стверджують, що ця епоха закінчилася приблизно через 1 мільярд років після Великого Вибуху. Однак, якщо розрахувати цю віху за допомогою даних спостережень космічного телескопа Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), реіонізація завершилася б принаймні на 350 мільйонів років раніше, ніж очікували досі астрономи. Про це йдеться в новій статті, опублікованій у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters.
Інші новини
- Космічна дивина: знайдено найдальшу галактику з диском, що обертається
- Створено найдокладнішу інфрачервону мапу Молочного Шляху
- Довкілля квазарів раннього Всесвіту справді захаращені
- «Габбл» знаходить у ранньому Всесвіті більше чорних дір, ніж очікувалося
- Програма заходів, які заплановано провести в «День телескопа», 21 вересня 2024 року
Астрономи виконали одне з найвдаліших спостережень в історії астрономії. Їм вдалося побачити дві ділянки з інтенсивним випромінюванням, що містяться на відстані 20 км одна від одної поблизу зорі, відстань до якої становить 6500 світлових років. Такі спостережні можливості дозволили б, наприклад, із Землі побачити блоху на поверхні Плутона.
Астрономи за результатами спостережень з допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) та Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) з’ясували: зореутворення в дуже далекій галактиці MACS1149-JD1 розпочалося на несподівано ранній стадії — лише через 250 мільйонів років після Великого Вибух. У цій галактиці також виявлено кисень. Це найбільша відстань, на якій коли-небудь такий газ було виявлено у Всесвіті та найвіддаленіша галактика, яку коли-небудь спостерігала ALMA або VLT. Результати науковців оприлюднив журнал Nature 17 травня 2018 року.
Корона Сонця, невидима для людського ока, за винятком випадків, коли вона спалахує як ореол під час сонячного затемнення, досі є значною мірою таємницею для науковців, які її вивчають. Містячись на відстані 2000 кілометрів від поверхні зорі, вона в понад сотню разів гарячіша, ніж нижні шари, що лежать значно ближче до ядра Сонця.
Місія «Гайя» (Gaia) Європейського космічного агентства (ЄКА, European Space Agency, ESA) оприлюднила найбільший тепер каталог зір, що містить результати високоточних вимірювань майже 1,7 мільярдів зір, а також інших об’єктів, які містяться в нашій галактиці та за її межами. До каталогу внесено значення координат небесних тіл, відстані до них та дані про їхній власний рух. Новий каталог допоможе краще зрозуміти будову та еволюцію Галактики.
Огляд сотень галактик дозволив виявити чіткий зв’язок між їхньою формою та віком зір. Галактики, які містять молоді зорі, є більш плоскими, ніж галактики зі старими зорями. Такий висновок випливає з результатів дослідження астрономів на чолі з Джессом ван де Санде (Jesse van de Sande) з Сіднейського університету, оприлюднених в журналі Nature Astronomy.
