Останні новини
Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.
Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.
Інші новини
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
- Швидкість обертання Урана визначено з безпрецедентною точністю
- Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі
- Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
- В одній з найвіддаленіших відомих галактик виявлено кисень
На перший погляд здається дивним те, що коли астрономи «збирають до купи» всю нормальну матерію в сучасному Всесвіті, то приблизно її третину вони не виявляють шляхом спостережень. (Відсутню речовину не слід ототожнювати з ще загадковішою темною матерією). Пошук відсутньої речовини триває протягом багатьох років. Нові результати спостережень рентгенівської обсерваторії NASA «Чандра» (Chandra), оприлюднені в Astrophysical Journal, можливо, допомогли науковцям знайти цю «загублену» речовину.
З допомогою багатокомпонентного спектроскопічного приймача (Multi Unit Spectroscopic Explorer, MUSE), який встановлено на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), отримано яскраве кольорове зображення однієї з ділянок Великої Магелланової Хмари (Large Magellanic Cloud, LMC). Ділянка, що має назву LHA 120-N 180B, або коротко N180 B, ― це тип туманності, відомий як H II регіон (вимовляється «аш-два»). Такі туманності є розсадниками нових зір.
Нові дані, вміщені в Слоанівському цифровому огляді неба (Sloan Digital Sky Survey, SDSS), подають результати спостережень, які показують внутрішню структуру і склад майже 5000 сусідніх галактик. Їх спостерігали упродовж перших трьох років виконання програми під назвою «Картографування сусідніх галактик в обсерваторії Апачі Пойнт» (Mapping Nearby Galaxies at Apache Point Observatory, MaNGA).
Астрономи знайшли спосіб використати квазари, як стандартні свічки. Це, можливо, матиме далекосяжні наслідки у питанні з’ясування природи загадкової темної енергії.
Нові дослідження і виявлені екзопланети кидають виклик теорії акреції на ядро ― основній нині теорії, яку використовують астрономи, щоб зрозуміти процес формування планет в Сонячній системі та біля інших зір.
