Останні новини
Яскраві протозорі й темні хмари сусідять в зоряному розпліднику
Зображення, отримане в одній з обсерваторій NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory), показує величезну темну міжзоряну хмару Lupus 3 на контрасті з сліпучими новонародженими зорями у світлій туманності Bernes 149.
Масивну міжзоряну хмару Lupus 3, в якій утворюються зорі, сфотографували в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF NOIRLab у Чилі за допомогою 570-мегапіксельної камери темноїенергії (Dark Energy Camera, DECcam), виготовленої Міністерством енергетики США. У сліпучій центральній ділянці цієї розлогої хмари видно пару новонароджених зір, які вириваються зі своїх природних коконів пилу та газу, щоб освітити туманність Bernes 149. (Це світла туманність, яку видно тому, що вона відбиває світло близьких до неї зір — Ред.) Такі контрастні ділянки роблять цей об’єкт головною мішенню для досліджень процесу зореутворення.
Європейський телескоп відкрив приховані краєвиди величезних зоряних ясел
За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.
Інші новини
- Обсерваторія Рубін досягла важливої віхи
- Астрономи засвідчили — зоря поглинає планету. Такою може бути і доля Землі
- Астрономи знайшли далекі газові хмари із залишками перших зір
- Таємницю розгадано — науковці дізналися, як виникають квазари
- Космічні обсерваторії з вивчення Сонця показали: кометоподібний хвіст астероїда не складається з пилу
Загадкові темні смуги на Марсі не можуть бути однозначним свідчення наявності на планеті рідкої води. Ці довгі й вузькі утвори, відомі як рекурентні лінії схилів (recurring slope lineae — RSL), затемнюють деякі схили поблизу марсіанського екватора упродовж кількох тижнів, особливо, в теплий сезон. Їх виявили 2011 р. під час вивчення знімків, отриманих космічним апаратом «Марсіанський розвідувальний супутник» (Mars Reconnaissance Orbiter, MRO).
Захований між безводною одноманітною пустелею і гігантською сніговою кулею, чужий світ, під назвою TRAPPIST-1е, може бути єдиною населеною планетою в недавно виявленій системі з семи об’єктів — такий висновок напрошується після аналізу результатів адаптації нової кліматичної моделі для цієї зоряної системи.
Зоряні вибухи найчастіше пов’язані з Надновими, ефектними смертями зір. Однак нові спостереження, виконані з допомогою Великої міліметрової / субміліметрової антени Атакама (Тhe Atacama Large Millimeter / submillimeter Array ALMA), дають уявлення про вибухи на іншому кінці циклу життя зір — їх народженні. Астрономи отримали драматичні зображення, коли досліджували подібні до феєрверку осколки від народження групи масивних зір. Вони показують, що процес зореутворення може бути сильним і вибуховим.
Науковці місії «Розетта» (Rosetta) виявили перші переконливі докази зв’язку між вибухом пилу і газу на кометі й руйнуванням велетенської скелі, що призвело до появи недоторканого крижаного інтер’єру комети. У дослідженні, результати якого оприлюднив Nature Astronomy, вчені вперше публічно заявляють про безсумнівний зв’язок між вибухом і руйнуванням скелі. Цей зв’язок допомагає науковцям зрозуміти рушійні сили таких подій.
Спостереження на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) дозволили виявити процес формування зір всередині потужних викидів речовини з надмасивних чорних дір в ядрах галактик. Це перші підтверджені спостереження утворення зір в таких екстремальних умовах. Відкриття має суттєво змінити наші уявлення про властивості й еволюцію галактик. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature.
