Останні новини
«Близнюк-Південь» розкрив походження несподіваних відмінностей в гігантських подвійних зорях
Астрономи підтверджують, що відмінності в хімічному складі подвійних зір можна простежити до ранніх стадій їх формування.
За допомогою телескопа Gemini South («Близнюк-Південь») група астрономів вперше підтвердила, що відмінності в складі подвійних зір можуть виникати через хімічні зміни в хмарі речовини, з якої вони утворилися. Результати допомагають пояснити, чому зорі, сформовані з однієї молекулярної хмари, можуть мати різний хімічний склад і містити різні планетні системи, що є проблемою для сучасних моделей формування зір і планет.
Зоряні перемички показують: розвиток ранніх галактик у Всесвіті відбувався набагато швидше, ніж вважалося раніше
Ранні галактики були не такими хаотичними і розвивалися набагато швидше, ніж вважали астрономи раніше.
Це випливає з результатів дослідження, яке «озирнулося» на понад десять мільярдів років назад. Міжнародна група астрономів під керівництвом науковців з Даремського університету, Великобританія, використала космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), щоб знайти докази формування в галактик барів [Бар галактики (англ. bar — перемичка) — складова багатьох спіральних і неправильних галактик, яка лежить у площині диска і має вигляд витягнутого ущільнення із зір і міжзоряного газу.], коли Всесвіту було лише кілька мільярдів років. Результати дослідження опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Інші новини
- Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці
- Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху
- Знайдено докази того, що блакитні надгіганти можуть утворюватися внаслідок злиття двох зір
- Обсерваторія IceCube виявила сім кандидатів у астрофізичні тау-нейтрино
- Революційне дослідження розкриває таємниці народження планет навколо десятків зір
Останні 25 років кількість космічного сміття на орбіті Землі зростала в геометричній прогресії й тепер проблема набула неймовірної величини: деякі експерти стверджують, що побоювання синдрому Кеслера (Kessler Syndrome — гіпотетичний розвиток подій на навколоземній орбіті, коли космічне сміття, спричинене численними запусками штучних супутників, призводить до повної непридатності ближнього космосу для практичного використання) стає реальністю.
Космічний апарат NASA Dawn («Світанок») втратив можливість орієнтації в космосі у зв’язку з відмовою третього (із чотирьох) маховика системи орієнтації. Чиновники агентства, щоправда, не вбачають в цій ситуації нічого трагічного і запевняють, що невдача не загрожує продовженню роботи зонда на орбіті карликової планети Церера.
Мобільний повітряний апарат зможе досліджувати туманні небеса загадкового Титана — такий спосіб дослідження небесного тіла запропонували ініціатори нової місії. На відміну від орбітальних апаратів, дрон, подорожуючи по всьому супутнику, матиме змогу досліджувати деякі з найбільш перспективних, потенційно населених регіонів на супутнику Сатурна, де метан і етан випадають з атмосфери і формують на його поверхні озера і річки.
Космічний зонд «Кассіні» (Cassini) відновив контакт із Землею після своєї успішної спроби пірнути через вузький зазор між планетою Сатурн і його кільцями 26 квітня 2017 р. Космічний апарат нині зайнятий пересилкою наукових та телеметричних даних, зібраних під час його занурення в таємничу незвідану область, з використанням комплексу далекого космічного зв’язку Deep Space Network (DSN) Goldstone Complex в пустелі Мохаве в Каліфорнії. DSN отримав перший сигнал з облавку апарата об 11 год 56 хв вечора за літнім часом північного тихоокеанського часового поясу (PDT) 26 квітня 2017 року (2 год 56 хв ранку за східним часом 27 квітня).
Наявність холодної плями в космічному мікрохвильовому фоні не вдається пояснити великою порожнечею. Нове дослідження, виконане науковцями з Центру позагалактичної астрономії Даремського університету (Великобританія), залишає місце для екзотичних пояснень причин утворення цієї плями. Наприклад, зіткнення всесвітів. Наукову групу очолювали аспірант Руара Макензі (Ruari Mackenzie) і професор Том Шанкс (Tom Shanks), а результати дослідження оприлюднив журнал «Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства».
