Останні новини
Зображення Сонця з високою роздільною здатністю показують, як спалахи впливають на його атмосферу
Сонячні спалахи — це дивовижна річ, яка має глибокий вплив на те, що астрономи називають «космічною погодою». Ці події змінюються залежно від 11-річного циклу активності Сонця, вивільняючи в космос величезну кількість випромінювання в усьому електромагнітному спектрі (від ультрафіолетового до рентгенівського). Наслідки спалахів земляни спостерігають з незапам’ятних часів, зокрема полярні сяйва у високих широтах, але предметом вивчення та прогнозування вони є лише близько півтора століття. Однак про ці драматичні події науковці ще багато чого не знають.
Астрономи виявили, що дані від «Вебба» суперечать моделям реіонізації
Реіонізація — це критичний період, коли перші зорі та галактики змінили фізичну структуру свого довкілля, а згодом і всього Всесвіту. Загальноприйняті теорії стверджують, що ця епоха закінчилася приблизно через 1 мільярд років після Великого Вибуху. Однак, якщо розрахувати цю віху за допомогою даних спостережень космічного телескопа Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), реіонізація завершилася б принаймні на 350 мільйонів років раніше, ніж очікували досі астрономи. Про це йдеться в новій статті, опублікованій у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters.
Інші новини
- Космічна дивина: знайдено найдальшу галактику з диском, що обертається
- Створено найдокладнішу інфрачервону мапу Молочного Шляху
- Довкілля квазарів раннього Всесвіту справді захаращені
- «Габбл» знаходить у ранньому Всесвіті більше чорних дір, ніж очікувалося
- Програма заходів, які заплановано провести в «День телескопа», 21 вересня 2024 року
Останнє фінансоване NASA дослідження показало, як вуглеводневі озера і моря на Титані можуть іноді спалахувати з драматичними вкрапленнями бульбашок. Для вивчення причин і особливостей такого незвичайного явища дослідники в Лабораторії реактивного руху (JPL) в Пасадені, штат Каліфорнія, імітували холодні умови на поверхні Титана.Це дозволило з’ясувати, що значна кількість азоту може бути розчинена в дуже холодному рідкому метані, який випадає рясним дощем і накопичується в річках, озерах і морях. Встановлено, що невеликі зміни температури, тиску повітря або структури атмосфери можуть спричинити швидке виділення азоту з розчину з гучним шипінням, як це буває при відкритті пляшки газованої води.
Нові спостереження свідчать про те, що 10 мільярдів років тому, тобто в епоху формування більшості галактик, в масивних галактиках з активним зореутворенням переважала «звичайна» баріонна речовина. Нині вплив загадкової темної матерії на галактики набагато більший. Несподіваний висновок про те, що в ранньому Всесвіті темної матерії було істотно менше, ніж тепер, зроблений на підставі опрацювання спостережних даних, отриманих на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії. Результати дослідження представлено в чотирьох статтях, одна з яких сьогодні опублікована в журналі Nature.
Семінар планетознавців «Planetary Science Vision 2050 Workshop» відбувся 27 лютого — 1 березня поточного року в штаб-квартирі NASA. Під час презентацій, виступів і панельних дискусій його учасники поділилися з міжнародним співтовариством своїми планами на майбутні перспективи освоєння космосу. Серед найамбітніших з них була пропозиція вивчити Титан, використовуючи повітряний дослідник і посадковий модуль.
У 18 і 19 століттях астрономи зробили деякі глибокі відкриття про астероїди і комети в межах Сонячної системи — від класифікації справжньої природи їх орбіт до виявлення величезної кількості невеликих об’єктів в головному поясі астероїдів. Такі відкриття на теперішній день складають більшу частину нашого багажу знань про ці загадкові небесні тіла.
Пошук втрачених космічних апаратів і космічного сміття на орбіті Землі з часом може стати великою технологічною проблемою. Виявлення таких об’єктів на орбіті навколо Місяця — ще складніше завдання. Оптичні телескопи не можуть бути достатньо ефективними для ідентифікації невеликих об’єктів, прихованих в яскравому світлі супутника. 
