Останні новини
Астрономи вперше докладно відстежили грануляцію на поверхні зорі R Золотої Риби
Вперше астрономи зробили знімки не схожої на Сонце зорі з такою деталізацією, що вдалося відстежити рух на її поверхні утворень газу, які вибухають. Зображення зорі R Doradus (Золотої Риби) отримано в липні та серпні 2023 р. за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA), телескопа, співвласником якого є Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory, ESO). На них видно величезні гарячі бульбашки газ, у 75 разів більші Сонця, що з’являються на поверхні та занурюються назад у надра зорі швидше, ніж очікувалося.
Величезне злиття: дослідження виявило докази походження надмасивної чорної діри в центрі Галактики
Походження надмасивних чорних дір, маса яких у мільйон разів перевищує масу Сонця і які містяться в центрі більшості галактик, залишається однією з найбільших космічних таємниць.
Тепер дослідники з Центру астрофізики Невади (NCfA) при Університеті Невади в Лас-Веґасі (UniversityofNevada, LasVegas; UNLV) виявили переконливі докази того, що надмасивна чорна діра в центрі нашої галактики Молочний Шлях, відома як Стрілець A* (SgrA*), ймовірно, є результатом космічного злиття.
Інші новини
- Суперкомп’ютерне моделювання пояснює рентгенівське випромінювання чорних дір
- Науковці знайшли на Марсі океани води, але вона занадто глибоко, щоб її зачерпнути
- Дивна зоря: сусідня зірка обертається не так, як будь-яка інша
- Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри
- Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років
Першою екзопланетою, яку ще 2008 р. спостерігав Космічний телескоп імені Габбла, була саме вона — знаменита нині Фомальгаут b (Fomalhaut b). Довкола її ідентичності нині так багато таємниць, що астрономи саме на ній відпрацьовують механізми тестування нових космічних об’єктів перед занесенням їх до класу екзопланет. Однією з таких таємниць є спроба класифікувати цей еталонний для екзопланет об’єкт зовсім не традиційним чином — віднесенням його до іншого класу — екзотичних нейтронних зір.
Автоматична міжпланетна станція «Кассіні» (Cassini), яка з 2004 р. є штучним супутником Сатурна, нещодавно зробила чергову світлину кілець цієї планети-гіганта. На новому зображенні видно найдрібніші деталі, що їх може розрізнити серед крижаних брил космічний апарат, перебуваючи на мінімальній відстані від кілець.
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (National Aeronautics and Space Administration, NASA) США закінчує підготовку місії, головне завдання якої — вивчення Сонця з раніше недосяжної малої відстані. Безпрецедентний проект, названий «Solar Probe Plus» («Сонячний зонд»), заплановано почати не пізніше 2018 року. Маленький космічний апарат, розміром з автомобіль, буде занурюватися в атмосферу Сонця на відстань приблизно 6,5 мільйонів кілометрів від його поверхні. NASA обрало п’ять напрямків наукових досліджень, що дозволить розгадати найбільші таємниці нашої зорі.
Останнє фінансоване NASA дослідження показало, як вуглеводневі озера і моря на Титані можуть іноді спалахувати з драматичними вкрапленнями бульбашок. Для вивчення причин і особливостей такого незвичайного явища дослідники в Лабораторії реактивного руху (JPL) в Пасадені, штат Каліфорнія, імітували холодні умови на поверхні Титана.Це дозволило з’ясувати, що значна кількість азоту може бути розчинена в дуже холодному рідкому метані, який випадає рясним дощем і накопичується в річках, озерах і морях. Встановлено, що невеликі зміни температури, тиску повітря або структури атмосфери можуть спричинити швидке виділення азоту з розчину з гучним шипінням, як це буває при відкритті пляшки газованої води.
Нові спостереження свідчать про те, що 10 мільярдів років тому, тобто в епоху формування більшості галактик, в масивних галактиках з активним зореутворенням переважала «звичайна» баріонна речовина. Нині вплив загадкової темної матерії на галактики набагато більший. Несподіваний висновок про те, що в ранньому Всесвіті темної матерії було істотно менше, ніж тепер, зроблений на підставі опрацювання спостережних даних, отриманих на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії. Результати дослідження представлено в чотирьох статтях, одна з яких сьогодні опублікована в журналі Nature.
