Останні новини
«Близнюк-Південь» розкрив походження несподіваних відмінностей в гігантських подвійних зорях
Астрономи підтверджують, що відмінності в хімічному складі подвійних зір можна простежити до ранніх стадій їх формування.
За допомогою телескопа Gemini South («Близнюк-Південь») група астрономів вперше підтвердила, що відмінності в складі подвійних зір можуть виникати через хімічні зміни в хмарі речовини, з якої вони утворилися. Результати допомагають пояснити, чому зорі, сформовані з однієї молекулярної хмари, можуть мати різний хімічний склад і містити різні планетні системи, що є проблемою для сучасних моделей формування зір і планет.
Зоряні перемички показують: розвиток ранніх галактик у Всесвіті відбувався набагато швидше, ніж вважалося раніше
Ранні галактики були не такими хаотичними і розвивалися набагато швидше, ніж вважали астрономи раніше.
Це випливає з результатів дослідження, яке «озирнулося» на понад десять мільярдів років назад. Міжнародна група астрономів під керівництвом науковців з Даремського університету, Великобританія, використала космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), щоб знайти докази формування в галактик барів [Бар галактики (англ. bar — перемичка) — складова багатьох спіральних і неправильних галактик, яка лежить у площині диска і має вигляд витягнутого ущільнення із зір і міжзоряного газу.], коли Всесвіту було лише кілька мільярдів років. Результати дослідження опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Інші новини
- Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці
- Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху
- Знайдено докази того, що блакитні надгіганти можуть утворюватися внаслідок злиття двох зір
- Обсерваторія IceCube виявила сім кандидатів у астрофізичні тау-нейтрино
- Революційне дослідження розкриває таємниці народження планет навколо десятків зір
Екзопланета, яка обертається навколо червоного карлика на відстані 40 світлових років від Землі, може стати новим володарем титулу «найкраще місце для пошуків ознак життя за межами Сонячної системи». Використовуючи спектрограф (High Accuracy Radial velocity Planet Searcher, HARPS) Європейської південної обсерваторії в Ла-Сілья (Чилі), а також інші телескопи по всьому світу, міжнародна команда астрономів виявила «супер-Землю», що обертається в зоні життя навколо слабкої зорі LHS 1140. Вона трохи більша й набагато масивніша, ніж Земля і, ймовірно, зберегла значну частину своєї атмосфери. Зважаючи на те, що планета проходить перед своєю материнською зорею, обертаючись навколо неї, вона може стати найцікавішою з майбутніх цілей для атмосферних досліджень. Результати роботи науковців 20 квітня 2017 р. оприлюднить журнал Nature.
Коли астероїд в голлівудських фільмах попадає в океан, він створює руйнівні хвилі, які вщент нищать прибережні міста. Однак нові розрахунки показують, що реальні астероїди сильно відрізняються від «кіношних». Річ у тім, що падіння астероїда супроводжується звільненням величезних запасів енергії, яка в реальному житті призводить до викиду значної кількості води вгору в атмосферу, і на генерацію хвиль майже нічого не лишається.
Карликова планета Церера — найбільший об’єкт у поясі астероїдів. Починаючи з 1991 р. астрономи іноді виявляли «екзосфери» (це така тонка атмосфера, що для неї і назви гідної не підбереш!) із водяних молекул в різних регіонах Всесвіту. Водяний лід становить значну частину макіяжу Церери. Науковці вважають, що є глобальний шар товщиною до 1—2 метри під поверхнею, але астрономи не розуміли, яким чином молекулам вдається вирватися в космічний простір.
Науковці з Південно-Західного дослідного університету (Southwest Research Institute, SwRI) виявили газоподібний водень в речовині, яку викидає Енцелад — супутник Сатурна. Відкриття є ще одним доказом гідротермальної активності і підвищує ймовірність того, що в океані цього небесного тіла можуть бути умови, сприятливі для існування мікробного життя.
Загадкові темні смуги на Марсі не можуть бути однозначним свідчення наявності на планеті рідкої води. Ці довгі й вузькі утвори, відомі як рекурентні лінії схилів (recurring slope lineae — RSL), затемнюють деякі схили поблизу марсіанського екватора упродовж кількох тижнів, особливо, в теплий сезон. Їх виявили 2011 р. під час вивчення знімків, отриманих космічним апаратом «Марсіанський розвідувальний супутник» (Mars Reconnaissance Orbiter, MRO).
