Останні новини
Астрономи вперше докладно відстежили грануляцію на поверхні зорі R Золотої Риби
Вперше астрономи зробили знімки не схожої на Сонце зорі з такою деталізацією, що вдалося відстежити рух на її поверхні утворень газу, які вибухають. Зображення зорі R Doradus (Золотої Риби) отримано в липні та серпні 2023 р. за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA), телескопа, співвласником якого є Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory, ESO). На них видно величезні гарячі бульбашки газ, у 75 разів більші Сонця, що з’являються на поверхні та занурюються назад у надра зорі швидше, ніж очікувалося.
Величезне злиття: дослідження виявило докази походження надмасивної чорної діри в центрі Галактики
Походження надмасивних чорних дір, маса яких у мільйон разів перевищує масу Сонця і які містяться в центрі більшості галактик, залишається однією з найбільших космічних таємниць.
Тепер дослідники з Центру астрофізики Невади (NCfA) при Університеті Невади в Лас-Веґасі (UniversityofNevada, LasVegas; UNLV) виявили переконливі докази того, що надмасивна чорна діра в центрі нашої галактики Молочний Шлях, відома як Стрілець A* (SgrA*), ймовірно, є результатом космічного злиття.
Інші новини
- Суперкомп’ютерне моделювання пояснює рентгенівське випромінювання чорних дір
- Науковці знайшли на Марсі океани води, але вона занадто глибоко, щоб її зачерпнути
- Дивна зоря: сусідня зірка обертається не так, як будь-яка інша
- Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри
- Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років
Коли справа стосується віддалених «глибин» Всесвіту, навіть гострозорий Космічний телескоп імені Габбла не може стати у пригоді. Спостереження дрібних деталей вимагає розумного підходу та допомоги від космічної «гравітаційної лінзи».
Зображення, отримані за допомогою радіоантен з дуже довгою базою, розміщених по всьому континенту (Північна Америка — Ред.), показують орбітальний рух двох надмасивних чорних дір, що обертаються одна навколо одної в центрі далекої галактики. В майбутньому може відбутися їх злиття, що спричинить утворення гравітаційних хвиль, які поширяться у Всесвіті.
Дещо незвичними подіями ознаменувався початок третього тисячоліття для Сонячної системи, зокрема, для її віддалених регіонів — так званої зовнішньої Сонячної системи. У 2006 році неждано-негадано вигулькнув Майкл Браун зі своїм повідомленням про відкриття за орбітою Плутона ще одного об’єкта більших розмірів, ніж дев’ята планета, — це був перший тривожний дзвіночок в «біографії» Плутона і підстава для Брауна визнати себе «убивцею» Плутона. Опісля була пожиттєва «дискваліфікація» планети з пониженням її рангу до образливого статусу «карликової планети».
Міжнародна група науковців з’ясувала, що Юпітер — найстаріша планета в Сонячній системі. Дослідивши вміст ізотопів вольфраму і молібдену в залізних метеоритах, команда, в складі якої були вчені з Ліверморської національної лабораторії й Інституту планетології університету в Мюнстері, виявила, що метеорити утворилися в двох генетично різних туманностях-резервуарах, які довгий час співіснували, але розділилися в проміжку часу між 1 млн і 3—4 мільйонами років після того, як утворилася Сонячна система.
Відкриття двох нових супутників діаметром понад півтора кілометра впевнено підтвердило лідерство Юпітера серед планет Сонячної системи за їх кількістю — тепер цей показник досяг значення 69.
