Останні новини
Зображення Сонця з високою роздільною здатністю показують, як спалахи впливають на його атмосферу
Сонячні спалахи — це дивовижна річ, яка має глибокий вплив на те, що астрономи називають «космічною погодою». Ці події змінюються залежно від 11-річного циклу активності Сонця, вивільняючи в космос величезну кількість випромінювання в усьому електромагнітному спектрі (від ультрафіолетового до рентгенівського). Наслідки спалахів земляни спостерігають з незапам’ятних часів, зокрема полярні сяйва у високих широтах, але предметом вивчення та прогнозування вони є лише близько півтора століття. Однак про ці драматичні події науковці ще багато чого не знають.
Астрономи виявили, що дані від «Вебба» суперечать моделям реіонізації
Реіонізація — це критичний період, коли перші зорі та галактики змінили фізичну структуру свого довкілля, а згодом і всього Всесвіту. Загальноприйняті теорії стверджують, що ця епоха закінчилася приблизно через 1 мільярд років після Великого Вибуху. Однак, якщо розрахувати цю віху за допомогою даних спостережень космічного телескопа Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), реіонізація завершилася б принаймні на 350 мільйонів років раніше, ніж очікували досі астрономи. Про це йдеться в новій статті, опублікованій у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters.
Інші новини
- Космічна дивина: знайдено найдальшу галактику з диском, що обертається
- Створено найдокладнішу інфрачервону мапу Молочного Шляху
- Довкілля квазарів раннього Всесвіту справді захаращені
- «Габбл» знаходить у ранньому Всесвіті більше чорних дір, ніж очікувалося
- Програма заходів, які заплановано провести в «День телескопа», 21 вересня 2024 року
Міжнародна група науковців під керівництвом Чин Фей Лі (Chin-Fei Lee) з Інституту астрономії і астрофізики Китайської академії наук (Academia Sinica Institute of Astronomy and Astrophysics, ASIAA, Тайвань) з допомогою радіотелескопа «Велика міліметрова/субміліметрова антена Атакама» (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) виявила вперше в історії астрономії складні органічні молекули в атмосфері акреційного диску навколо дуже молодої протозорі. Ці молекули відіграють важливу роль у виробництві багатої органічної хімії, потрібної для життя. Дослідники висловили припущення, що будівельні блоки життя виникають в таких дисках на самому початку формування зорі й що вони здатні потрапляти на планети, які формуються в диску згодом. Це може допомогти зрозуміти, яким чином виникло життя на Землі.
Вихрові потоки в хмарах холодного, щільного газу дозволили науковцям вперше отримати чітке уявлення про те, як під дією гравітації з газу міжзоряного середовища формуються компактні «зародки» зір. Про це було заявлено 6 липня поточного року під час проведення національних астрономічних зборів Королівського астрономічного товариства в університеті м. Галл (Великобританія).
Коли справа стосується віддалених «глибин» Всесвіту, навіть гострозорий Космічний телескоп імені Габбла не може стати у пригоді. Спостереження дрібних деталей вимагає розумного підходу та допомоги від космічної «гравітаційної лінзи».
Зображення, отримані за допомогою радіоантен з дуже довгою базою, розміщених по всьому континенту (Північна Америка — Ред.), показують орбітальний рух двох надмасивних чорних дір, що обертаються одна навколо одної в центрі далекої галактики. В майбутньому може відбутися їх злиття, що спричинить утворення гравітаційних хвиль, які поширяться у Всесвіті.
Дещо незвичними подіями ознаменувався початок третього тисячоліття для Сонячної системи, зокрема, для її віддалених регіонів — так званої зовнішньої Сонячної системи. У 2006 році неждано-негадано вигулькнув Майкл Браун зі своїм повідомленням про відкриття за орбітою Плутона ще одного об’єкта більших розмірів, ніж дев’ята планета, — це був перший тривожний дзвіночок в «біографії» Плутона і підстава для Брауна визнати себе «убивцею» Плутона. Опісля була пожиттєва «дискваліфікація» планети з пониженням її рангу до образливого статусу «карликової планети».
