Останні новини
«Близнюк-Південь» розкрив походження несподіваних відмінностей в гігантських подвійних зорях
Астрономи підтверджують, що відмінності в хімічному складі подвійних зір можна простежити до ранніх стадій їх формування.
За допомогою телескопа Gemini South («Близнюк-Південь») група астрономів вперше підтвердила, що відмінності в складі подвійних зір можуть виникати через хімічні зміни в хмарі речовини, з якої вони утворилися. Результати допомагають пояснити, чому зорі, сформовані з однієї молекулярної хмари, можуть мати різний хімічний склад і містити різні планетні системи, що є проблемою для сучасних моделей формування зір і планет.
Зоряні перемички показують: розвиток ранніх галактик у Всесвіті відбувався набагато швидше, ніж вважалося раніше
Ранні галактики були не такими хаотичними і розвивалися набагато швидше, ніж вважали астрономи раніше.
Це випливає з результатів дослідження, яке «озирнулося» на понад десять мільярдів років назад. Міжнародна група астрономів під керівництвом науковців з Даремського університету, Великобританія, використала космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), щоб знайти докази формування в галактик барів [Бар галактики (англ. bar — перемичка) — складова багатьох спіральних і неправильних галактик, яка лежить у площині диска і має вигляд витягнутого ущільнення із зір і міжзоряного газу.], коли Всесвіту було лише кілька мільярдів років. Результати дослідження опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Інші новини
- Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці
- Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху
- Знайдено докази того, що блакитні надгіганти можуть утворюватися внаслідок злиття двох зір
- Обсерваторія IceCube виявила сім кандидатів у астрофізичні тау-нейтрино
- Революційне дослідження розкриває таємниці народження планет навколо десятків зір
Захований між безводною одноманітною пустелею і гігантською сніговою кулею, чужий світ, під назвою TRAPPIST-1е, може бути єдиною населеною планетою в недавно виявленій системі з семи об’єктів — такий висновок напрошується після аналізу результатів адаптації нової кліматичної моделі для цієї зоряної системи.
Зоряні вибухи найчастіше пов’язані з Надновими, ефектними смертями зір. Однак нові спостереження, виконані з допомогою Великої міліметрової / субміліметрової антени Атакама (Тhe Atacama Large Millimeter / submillimeter Array ALMA), дають уявлення про вибухи на іншому кінці циклу життя зір — їх народженні. Астрономи отримали драматичні зображення, коли досліджували подібні до феєрверку осколки від народження групи масивних зір. Вони показують, що процес зореутворення може бути сильним і вибуховим.
Науковці місії «Розетта» (Rosetta) виявили перші переконливі докази зв’язку між вибухом пилу і газу на кометі й руйнуванням велетенської скелі, що призвело до появи недоторканого крижаного інтер’єру комети. У дослідженні, результати якого оприлюднив Nature Astronomy, вчені вперше публічно заявляють про безсумнівний зв’язок між вибухом і руйнуванням скелі. Цей зв’язок допомагає науковцям зрозуміти рушійні сили таких подій.
Спостереження на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) дозволили виявити процес формування зір всередині потужних викидів речовини з надмасивних чорних дір в ядрах галактик. Це перші підтверджені спостереження утворення зір в таких екстремальних умовах. Відкриття має суттєво змінити наші уявлення про властивості й еволюцію галактик. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature.
Враження, можливо, таке, що ми значною мірою розуміємо сучасний Всесвіт. У нас доволі чіткі уявлення про те, як Всесвіт виник і еволюціював. Ми послали зонди до сусідніх планет, виявили велику кількість екзопланет і виконали каталогізацію родоводу галактик. Однак є деякі суттєві речі, про які ми не маємо уяви — наприклад, про субстанцію, що заповнює космічний простір. У матерії, яку ми можемо спостерігати у Всесвіті, є явний антипод — всюдисущий, незримий її конкурент, але абсолютно невидимий «агент впливу». Він уп’ятеро переважає все, що може побачити око земного спостерігача — це так звана «темна матерія».
