Останні новини
Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.
Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.
Інші новини
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
- Швидкість обертання Урана визначено з безпрецедентною точністю
- Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі
- Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
- В одній з найвіддаленіших відомих галактик виявлено кисень
Мобільний повітряний апарат зможе досліджувати туманні небеса загадкового Титана — такий спосіб дослідження небесного тіла запропонували ініціатори нової місії. На відміну від орбітальних апаратів, дрон, подорожуючи по всьому супутнику, матиме змогу досліджувати деякі з найбільш перспективних, потенційно населених регіонів на супутнику Сатурна, де метан і етан випадають з атмосфери і формують на його поверхні озера і річки.
Космічний зонд «Кассіні» (Cassini) відновив контакт із Землею після своєї успішної спроби пірнути через вузький зазор між планетою Сатурн і його кільцями 26 квітня 2017 р. Космічний апарат нині зайнятий пересилкою наукових та телеметричних даних, зібраних під час його занурення в таємничу незвідану область, з використанням комплексу далекого космічного зв’язку Deep Space Network (DSN) Goldstone Complex в пустелі Мохаве в Каліфорнії. DSN отримав перший сигнал з облавку апарата об 11 год 56 хв вечора за літнім часом північного тихоокеанського часового поясу (PDT) 26 квітня 2017 року (2 год 56 хв ранку за східним часом 27 квітня).
Наявність холодної плями в космічному мікрохвильовому фоні не вдається пояснити великою порожнечею. Нове дослідження, виконане науковцями з Центру позагалактичної астрономії Даремського університету (Великобританія), залишає місце для екзотичних пояснень причин утворення цієї плями. Наприклад, зіткнення всесвітів. Наукову групу очолювали аспірант Руара Макензі (Ruari Mackenzie) і професор Том Шанкс (Tom Shanks), а результати дослідження оприлюднив журнал «Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства».
Екзопланета, яка обертається навколо червоного карлика на відстані 40 світлових років від Землі, може стати новим володарем титулу «найкраще місце для пошуків ознак життя за межами Сонячної системи». Використовуючи спектрограф (High Accuracy Radial velocity Planet Searcher, HARPS) Європейської південної обсерваторії в Ла-Сілья (Чилі), а також інші телескопи по всьому світу, міжнародна команда астрономів виявила «супер-Землю», що обертається в зоні життя навколо слабкої зорі LHS 1140. Вона трохи більша й набагато масивніша, ніж Земля і, ймовірно, зберегла значну частину своєї атмосфери. Зважаючи на те, що планета проходить перед своєю материнською зорею, обертаючись навколо неї, вона може стати найцікавішою з майбутніх цілей для атмосферних досліджень. Результати роботи науковців 20 квітня 2017 р. оприлюднить журнал Nature.
Коли астероїд в голлівудських фільмах попадає в океан, він створює руйнівні хвилі, які вщент нищать прибережні міста. Однак нові розрахунки показують, що реальні астероїди сильно відрізняються від «кіношних». Річ у тім, що падіння астероїда супроводжується звільненням величезних запасів енергії, яка в реальному житті призводить до викиду значної кількості води вгору в атмосферу, і на генерацію хвиль майже нічого не лишається.
