Останні новини
Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.
Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.
Інші новини
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
- Швидкість обертання Урана визначено з безпрецедентною точністю
- Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі
- Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
- В одній з найвіддаленіших відомих галактик виявлено кисень
Карликова планета Церера — найбільший об’єкт у поясі астероїдів. Починаючи з 1991 р. астрономи іноді виявляли «екзосфери» (це така тонка атмосфера, що для неї і назви гідної не підбереш!) із водяних молекул в різних регіонах Всесвіту. Водяний лід становить значну частину макіяжу Церери. Науковці вважають, що є глобальний шар товщиною до 1—2 метри під поверхнею, але астрономи не розуміли, яким чином молекулам вдається вирватися в космічний простір.
Науковці з Південно-Західного дослідного університету (Southwest Research Institute, SwRI) виявили газоподібний водень в речовині, яку викидає Енцелад — супутник Сатурна. Відкриття є ще одним доказом гідротермальної активності і підвищує ймовірність того, що в океані цього небесного тіла можуть бути умови, сприятливі для існування мікробного життя.
Загадкові темні смуги на Марсі не можуть бути однозначним свідчення наявності на планеті рідкої води. Ці довгі й вузькі утвори, відомі як рекурентні лінії схилів (recurring slope lineae — RSL), затемнюють деякі схили поблизу марсіанського екватора упродовж кількох тижнів, особливо, в теплий сезон. Їх виявили 2011 р. під час вивчення знімків, отриманих космічним апаратом «Марсіанський розвідувальний супутник» (Mars Reconnaissance Orbiter, MRO).
Захований між безводною одноманітною пустелею і гігантською сніговою кулею, чужий світ, під назвою TRAPPIST-1е, може бути єдиною населеною планетою в недавно виявленій системі з семи об’єктів — такий висновок напрошується після аналізу результатів адаптації нової кліматичної моделі для цієї зоряної системи.
Зоряні вибухи найчастіше пов’язані з Надновими, ефектними смертями зір. Однак нові спостереження, виконані з допомогою Великої міліметрової / субміліметрової антени Атакама (Тhe Atacama Large Millimeter / submillimeter Array ALMA), дають уявлення про вибухи на іншому кінці циклу життя зір — їх народженні. Астрономи отримали драматичні зображення, коли досліджували подібні до феєрверку осколки від народження групи масивних зір. Вони показують, що процес зореутворення може бути сильним і вибуховим.
