Останні новини
«Близнюк-Південь» розкрив походження несподіваних відмінностей в гігантських подвійних зорях
Астрономи підтверджують, що відмінності в хімічному складі подвійних зір можна простежити до ранніх стадій їх формування.
За допомогою телескопа Gemini South («Близнюк-Південь») група астрономів вперше підтвердила, що відмінності в складі подвійних зір можуть виникати через хімічні зміни в хмарі речовини, з якої вони утворилися. Результати допомагають пояснити, чому зорі, сформовані з однієї молекулярної хмари, можуть мати різний хімічний склад і містити різні планетні системи, що є проблемою для сучасних моделей формування зір і планет.
Зоряні перемички показують: розвиток ранніх галактик у Всесвіті відбувався набагато швидше, ніж вважалося раніше
Ранні галактики були не такими хаотичними і розвивалися набагато швидше, ніж вважали астрономи раніше.
Це випливає з результатів дослідження, яке «озирнулося» на понад десять мільярдів років назад. Міжнародна група астрономів під керівництвом науковців з Даремського університету, Великобританія, використала космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), щоб знайти докази формування в галактик барів [Бар галактики (англ. bar — перемичка) — складова багатьох спіральних і неправильних галактик, яка лежить у площині диска і має вигляд витягнутого ущільнення із зір і міжзоряного газу.], коли Всесвіту було лише кілька мільярдів років. Результати дослідження опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Інші новини
- Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці
- Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху
- Знайдено докази того, що блакитні надгіганти можуть утворюватися внаслідок злиття двох зір
- Обсерваторія IceCube виявила сім кандидатів у астрофізичні тау-нейтрино
- Революційне дослідження розкриває таємниці народження планет навколо десятків зір
Науковці, об’єднані в багатонаціональну колаборацію на чолі з Національною астрономічною обсерваторією Японії, до якої входять вчені Принстонського університету, оприлюднили «космічний перепис» великих «просік» нічного неба, що містить близько 100 мільйонів зір і галактик, зокрема й деяких з найвіддаленіших об’єктів у Всесвіті. Ці високоякісні зображення відкривають безпрецедентний погляд на природу та еволюцію галактик і темної матерії.
Астрономи відкрили систему з семи планет розміром із Землю, що лежить на відстані лише 40 світлових років від нашої планети. З допомогою наземних і космічних телескопів, зокрема Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), планети виявили, коли вони проходили перед своєю материнською зорею, надхолодним карликом, відомим як TRAPPIST-1. Згідно з публікацією, яку оприлюднив журнал Nature, три планети лежать в зоні життя і можуть мати на своїх поверхнях воду в рідкому стані. Це збільшує ймовірність того, що зоряна система могла б бути прихистком для життя. Ця система має найбільшу кількість допоки знайдених екзопланет розміром із Землю і найбільшу кількість світів, які потенційно мають рідку воду на своїй поверхні.
Космічний апарат NASA Dawn («Світанок») недавно виявив на поверхні Церери ділянки, багаті органічними матеріалами. Науковці, які досліджували геологію цих ділянок, дійшли висновку, що органіка, найімовірніше, має місцеве походження, тобто утворена на цій карликовій планеті. Дані, отримані космічним зондом, дозволяють припустити — джерело органічних матеріалів міститься у внутрішній частині Церери. Результати науковців оприлюднив 17 лютого 2017 р. журнал Science.
Гігантська чорна діра розірвала зорю й поглинає її залишки понад десяти років, вважають астрономи. Це у понад 10 разів довше, ніж будь-який інший випадок смерті зорі від чорної діри, які досі спостерігали науковці. Відкриття зроблено з допомогою космічних рентгенівських обсерваторій NASA «Чандра» (Chandra) і «Свіфт» (Swift), а також космічного рентгенівського телескопа XMM-Newton Європейського космічного агентства.
Використавши галактики як величезні гравітаційні лінзи, міжнародна група астрономів з допомогою Космічного телескопа імені Габбла виконала незалежним методом вимірювання швидкості розширення Всесвіту. Визначена швидкість розширення для локального Всесвіту (відстань до 10 млрд світлових років від Землі — І.К.) узгоджується з результатами, отриманими раніше. Однак її значення не збігається з результатами вимірювань для раннього Всесвіту. Це натякає на фундаментальну проблему, що лежить в основі нашого розуміння космосу.
