Останні новини
Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.
Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.
Інші новини
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
- Швидкість обертання Урана визначено з безпрецедентною точністю
- Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі
- Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
- В одній з найвіддаленіших відомих галактик виявлено кисень
Огляд сотень галактик дозволив виявити чіткий зв’язок між їхньою формою та віком зір. Галактики, які містять молоді зорі, є більш плоскими, ніж галактики зі старими зорями. Такий висновок випливає з результатів дослідження астрономів на чолі з Джессом ван де Санде (Jesse van de Sande) з Сіднейського університету, оприлюднених в журналі Nature Astronomy.
Алмази, знайдені в деяких метеоритах на Землі, можуть походити з давно зниклої протопланети розмірами як Меркурій чи Марс. На перші потенційні сліди об’єктів, що існували в Сонячній системі близько 4,5 млрд років тому, вказують результати нового дослідження, оприлюднені 17 квітня поточного року в журналі Nature Communications.
Орбітальний модуль Trace Gas Orbiter космічного апарата ExoMars ― багаторічна місія для визначення мінімальних обсягів метану та інших газів в атмосфері Марса, які можуть бути незаперечними доказами існування на Червоній планеті можливої біологічної або геологічної активності, ― за кілька тижнів розпочне виконання наукової частини місії.
Астрономи давно знають, що в центрі Галактики існує чорна діра з масою в 4 мільйони сонячних мас. Результати нового дослідження, опубліковані в журналі Nature, впевнено свідчать: «бегемот не один». Потенційно, біля 10 тисяч чорних дір зоряних мас можуть бути його компаньйонами. Чорно-дірна популяція, якщо вона існує, відповідатиме теоретичним прогнозам про те, що в центрі нашої галактики повинно бути багато масивних об’єктів.
Перша масштабна вікова мапа Молочного Шляху вказує на те, що наслідком періоду зореутворення, який тривав близько 4 мільярдів років, стала складна структура в центрі нашої галактики. Результати нового дослідження представила Марина Рейкуба (Marina Rejkuba) 3 квітня поточного року в рамках Європейського тижня астрономії та космічної науки (European Week of Astronomy and Space Science, EWASS) в Ліверпулі (Великобританія).
