Останні новини
Перші результати за даними спостережень телескопів Європейської південної обсерваторії наслідків удару DART в астероїд
За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) дві групи астрономів спостерігали за наслідками зіткнення між космічним апаратом NASA Double Asteroid Redirection Test (DART) і астероїдом Діморфос (Dimorphos). Контрольоване зіткнення — це випробування в рамках програми захисту планети від небезпечних астероїдів. Але воно також дало астрономам унікальну можливість дізнатися більше про склад астероїда завдяки аналізу викинутої з його поверхні речовини.
Наднова 185 року: рідкісний погляд на увесь залишок наднової
Камера темної енергії зареєструвала сяючі залишки першої в історії задокументованої наднової.
Зображення розтріпаної оболонки першої в історії зареєстрованої наднової отримано за допомогою камери темної енергії (Dark Energy Camera, DECam), виготовленої Міністерством енергетики США. Її встановлено на 4-метровому телескопі Віктора М. Бланко Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF) у Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо в Чилі. Обсерваторія діє під егідою Національної дослідницької лабораторії оптичної та інфрачервоної астрономії (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, NOIRLab NSF). Кільце залишків RCW 86 — це все, що зосталося від зорі білого карлика, яка вибухнула понад 1800 років тому, коли китайські спостерігачі зоряного неба зафіксували її як «зорю-гостю».
Інші новини
- Астрономи знайшли відсутній етап в історії появи води в Сонячній системі
- Понад мільярд яскравих галактик на величезній мапі неба
- Астрофізики виявили у космосі вибух ідеальної форми
- У галактиці Андромеди виявлено сліди галактичної імміграції
- Виявлено першу зоряну систему, яка в майбутньому спричинить явище кілонової
Коли справа стосується віддалених «глибин» Всесвіту, навіть гострозорий Космічний телескоп імені Габбла не може стати у пригоді. Спостереження дрібних деталей вимагає розумного підходу та допомоги від космічної «гравітаційної лінзи».
Зображення, отримані за допомогою радіоантен з дуже довгою базою, розміщених по всьому континенту (Північна Америка — Ред.), показують орбітальний рух двох надмасивних чорних дір, що обертаються одна навколо одної в центрі далекої галактики. В майбутньому може відбутися їх злиття, що спричинить утворення гравітаційних хвиль, які поширяться у Всесвіті.
Дещо незвичними подіями ознаменувався початок третього тисячоліття для Сонячної системи, зокрема, для її віддалених регіонів — так званої зовнішньої Сонячної системи. У 2006 році неждано-негадано вигулькнув Майкл Браун зі своїм повідомленням про відкриття за орбітою Плутона ще одного об’єкта більших розмірів, ніж дев’ята планета, — це був перший тривожний дзвіночок в «біографії» Плутона і підстава для Брауна визнати себе «убивцею» Плутона. Опісля була пожиттєва «дискваліфікація» планети з пониженням її рангу до образливого статусу «карликової планети».
Міжнародна група науковців з’ясувала, що Юпітер — найстаріша планета в Сонячній системі. Дослідивши вміст ізотопів вольфраму і молібдену в залізних метеоритах, команда, в складі якої були вчені з Ліверморської національної лабораторії й Інституту планетології університету в Мюнстері, виявила, що метеорити утворилися в двох генетично різних туманностях-резервуарах, які довгий час співіснували, але розділилися в проміжку часу між 1 млн і 3—4 мільйонами років після того, як утворилася Сонячна система.
Відкриття двох нових супутників діаметром понад півтора кілометра впевнено підтвердило лідерство Юпітера серед планет Сонячної системи за їх кількістю — тепер цей показник досяг значення 69.
