Усіх небайдужих до історії рідного краю та України загалом, а також прихильників астрономічної науки, запрошуємо до участі в проєкті «Астрономічна спадщина України».
Просимо зібрати інформацію (текстові матеріали, світлини та відео) про об’єкти вашої місцевості, що мають відношення до астрономії:
• колишні обсерваторії (будь-якої форми власності й підпорядкування) та прадавні місця для виконання астрономічних
спостережень;
• телескопи й інші астрономічні прилади чи інструменти;
• місця падіння метеоритів та астроблеми;
• метеорити;
• сонячні годинники;
• друковані твори на астрономічну тему (книжки, підручники, календарі, мапи зоряного неба тощо);
• пам’ятні місця, пов’язані з життям і діяльністю професійних астрономів.
Інформацію надсилайте на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. до 1 грудня 2021 року. На основі зібраної інформації кваліфікована група науковців укладе каталог об’єктів астрономічної спадщини, який буде розміщено в Інтернеті у вільному доступі.
З історії астрономії в Україні
Дивлячись на розвиток астрономії з позиції науковця кінця другого тисячоліття, озброєного новітніми теоретичними та інструментальними засобами дослідження Землі і Всесвіту, не перестаєш дивуватися, яким чином люди, оперуючи мінімальними відомостями та використовуючи дану їм здібність аналізувати і робити передбачення, кропітно — відкриття за відкриттям — йшли до правильного уявлення про наше місце у Всесвіті і розуміння велетенських процесів, які відбуваються у космосі.
Найвизначніші досягнення астрономії — прадавньої науки, якщо їх укласти на шкалу часу земної цивілізації, щільно групуються в нашому сторіччі, — сторіччі науково-технічного прогресу людства, де особливою позначкою є епоха практичної космонавтики. Ці відкриття стали логічним продовженням праць видатних астрономів ХV—ХVІ ст. та результатом поєднання фундаментальних астрономічних знань із суміжними науками — математикою, фізикою, хімією, біологією. Але, на відміну від інших наук, за всі часи астрономія була і буде спостережною наукою, і її успіхи пов’язані насамперед із вдосконаленням спостережних засобів. Через багато століть наші потомки, які відкриють нові типи фізичних полів і їхніх носіїв, знайдуть нові засоби подолання відстаней і передачі інформації, зрозуміють природу гравітації і великомасштабних процесів, які відбуваються у надрах зір, галактик, та невідомих зараз інших об’єктів Всесвіту, створять нові матеріали, пристрої і космічні кораблі, будуть дивуватися нам, — яким чином ми, використовуючи примітивні з їхньої точки зору астрономічні прилади і маючи тільки 40-річний досвід практичного освоєння космосу, досягли таких результатів?
Прогрес в науці такий же нескінченний, як і безмежжя Всесвіту.
Астрономічні дослідження в Україні мають давні традиції. Одне з перших виконано за 15 тисяч років до н.е. На місці стоянки давніх людей (правий берег Удаю, Полтавська область) виявлено бивень мамонта з нанесеною різьбою ювелірної точності. Після детального вивчення зображення вчені дійшли висновку, що це таблиця фаз Місяця, складена давньою людиною на основі власних спостережень. Спостерігач не тільки оперував поняттями фаз, а й міг проводити відлік часу. Знайдено також багато елементів трипільської культури із символічними зображеннями кругообігу в світі, плину часу, орнаменти, які уособлюють уявлення про Всесвіт людей, які населяли територію теперішньої України за 4—3 тисячоліття до н.е. На чашах XX—XV ст. до н.е., які були поширені у Північному Причорномор’ї, зображено зодіакальний знак Тельця. Виявлено зображення зодіаку на пряслі тишинецької культури XV—XII ст. до н.е. Воно виконане на глиняному колесі, на якому є Сонце та сузір’я Зодіаку, причому в сузір’ї Овна зображено нині згаслу зірку. Зображення зір розташовано аналогічно тижневим народним календарям-колесам. В орнаменті чаші з Макиївки Донецької області вплетено зображення Зодіаку з точками осені та весни. Встановлено, що чашу виготовлено близько 1720 р. до н.е. За допомогою ріжків зображено піврічний цикл з 6 знаків Зодіаку. Рух точок весни та осені — прецесію — наші пращури виявили задовго до грецького вченого Гіппарха (ІІ ст. до н.е.), котрий вважається першовідкривачем прецесії. Очевидно, що передумовою для встановлення Зодіаку стала необхідність точного визначення зміни пір року.
Астрономічні спостереження на Русі проводилися, зазвичай, в монастирях. До ХІІ століття в Київській Русі налічувалось біля 90 монастирів. Особливу роль відігравав Печерський монастир. Вперше сонячне затемнення за часів давнього Києва було зафіксовано автором Лаврентієвського літопису в 1064 р. або в 6572 р. від створення світу. Майже кожне затемнення пов’язувалося з різноманітними подіями, і це дає змогу з великою точністю встановлювати дату тієї чи іншої події. Подібні природні явища супроводжувалися великими соціальними напруженнями. Згадуються затемнення 1091 р., 1115 р. Під 1161 роком в літописі детально описано місячне затемнення 12 лютого, в день вступу до Києва князя Ізяслава: «…ідяша бо Місяць через все небо від сходу до заходу, змінюючи образи своя: ущерб, образ як ясно сукно чорне, паки бисть ясно кровава, бисть яко два лиця імущи — одне зелене, а друге жовте…». Особливо виокремлено сонячне затемнення 1185 року. Саме про нього згадується у відомому «Слові о полку Ігоревім». «Поглянув Ігор на світле Сонце і бачить, що від нього тьма вкриває його військо..!».
Перша друкована астрономічна книга вітчизняного автора вийшла в 1483 році. Це «Юдіціум прогностікун» — «Прогностична оцінка» на 1483 рік Ю. Дрогобича — видатного вченого-медика, астронома, астролога з Дрогобича. Книга присвячена астрології, але містить і наукові факти. В ній автор передбачив час двох затемнень Сонця і місячні фази до кінця 1483 року, навів прогноз погоди, який базувався на спостереженнях у зоні помірного клімату.
Автором першої зоряної мапи слов’янською мовою був вихованець Києво-Могилянської академії І. Копієвський, який видав її у 1699 році в Амстердамі. А через два роки, в 1701 р., Копієвський видає «Книгу учащу морського плавання Авраама де Графа», в якій викладаються основи морської астрономії.
Одним з перших астрономічних кабінетів в Україні був кабінет, обладнаний у 1783 р. при бібліотеці Києво-Могилянської академії І.Я. Фальковським (1762—1823 рр.). В кабінеті було зібрано чудове для того часу обладнання: земні та астрономічні глобуси, сфери Коперника, повітряні насоси, електрична машина, астролябія, барометр.
Особливістю астрономічної науки є необхідність проведення систематичних спостережень з фіксацією результатів, оскільки тільки за цієї умови можна робити висновки про закономірності астрономічних явищ. Для таких цілей створювалися астрономічні обсерваторії.
Першу університетську астрономічну обсерваторію в Україні було організовано при Львівському університеті в 1771 р. з ініціативи ректора Домініка Зеленка.
Систематичні наукові дослідження з астрономії розпочато в Україні у XVIII—XIX ст. після створення університетських обсерваторій у Львові (1771 р.), Києві (1845 р.), Одесі (1871 р.) і Харкові (1883 р.). Крім проведення практичних занять зі студентами з астрономії й астрономо-геодезії, ці обсерваторії проводять дослідження з астрометрії, теоретичної астрономії та астрофотометрії.
Наприкінці XIX ст. одержали широке визнання Київська школа М.Ф. Хандрикова в галузі теорії визначення орбіт, Харківська астрометрична школа Л.О. Струве і М.М. Євдокимова, Одеська астрофізична школа О.К. Кононовича.
З перших років радянської влади в Україні одержують особливий розмах астрономічні дослідження, у становленні і розвитку яких видатну роль зіграли О.Я. Орлов, М.П. Барабашов, С.К. Всехсвятський, Е. Рибка, О.Ф. Богородський, В.П. Цесевич та ін.
Під час перебування О.Я. Орлова на посаді директора (1912—I934 рр.) особливо пожвавилась діяльність Одеської обсерваторії. Йому також належить заслуга створення Полтавської гравіметричної обсерваторії (1926 р.) і Головної астрономічної обсерваторії (1944 р.) в системі Академії наук УРСР, а також організація комплексних досліджень обертання Землі (руху полюсів Землі, земних припливів та ін.). Дослідження з цієї проблеми, проведені в повоєнний час Є.П. Федоровим і М.А.Поповим, одержали світове визнання.
М.П. Барабашов (директор Харківської обсерваторії з 1930 р. до 1971 р.) одним із перших розробив і застосував до вивчення планет метод фотографічної фотометрії, створив перший у СРСР спектрогеліоскоп для вивчення процесів у фотосфері і хромосфері Сонця. Харківська школа вивчення планет у повоєнний період виконала великі програми фотометричних досліджень Місяця, Венери, Марса, Юпітера і Сатурна.
С.К. Всехсвятський (завідувач кафедри астрономії Київського держуніверситету протягом 1939—1980 рр.) — ініціатор досліджень з фізики комет, Сонця і сонячної активності, космогонії. Він разом з учнями обґрунтував роль нестаціонарних процесів в еволюції космічних об’єктів, встановив швидку дезінтеграцію комет, передбачив існування кілець у планет-гігантів, розробив теорію динамічної корони Сонця. За фундаментальну працю «Фізичні характеристики комет», де описано історію всіх комет з найдавніших часів, удостоєний премії Академії наук СРСР ім. Ф.А. Бредихіна. Широку популярність одержали дослідження корони Сонця, виконані на кафедрі астрономії Київського держуніверситету. Тут вперше в СРСР було створено коронограф для фотографування корони Сонця в умовах космічного експерименту, виконано детальні фотометричні дослідження корони Сонця 1968, 1970, 1973 і 1978 рр., вивчено полярні сяйва, відкрито нові комети (Чурюмова-Герасименко та ін.).
Е.Рибка (директор Львівської обсерваторії в 1932—1945 рр.) — ініціатор фотометричних досліджень зір і туманностей. У наступні роки у Львові одержали розвиток дослідження з теоретичної астрофізики (С.А. Каплан і І.А. Климишин), Сонця і сонячно-земних зв’язків (М.С. Ейгенсон і В.С. Степанов).
Бурхливо розвивалась астрономія в Україні у повоєнний період. В 1944 р. за ініціативою академіка О.Я. Орлова президія Академії наук УРСР ухвалила рішення про будівництво Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (сьогодні ГАО НАН України) в Голосіївському лісі під Києвом. Перші інструменти — вертикальний круг і подвійний астрограф — було встановлено тут у 1949 р. Дослідження фігури й обертання Місяця було почато в ГАО АН УРСР А.О. Яковкіним у 1952 р. Згодом тут був створений унікальний каталог координат 4900 точок місячної поверхні, виконане орієнтування селенодезичної системи координат.
У 1950 р. засновано Кримську астрофізичну обсерваторію, до якої приєднано обсерваторію в Симеїзі (заснована в 1909 р.). Історія її становлення і унікальні наукові результати пов’язані з іменами Г.А. Шайна і А.Б. Сєвєрного.
У 1958 р. під керівництвом С.Я. Брауде в Україні розпочалися радіоастрономічні дослідження, і в Чугуївському районі Харківської області біля станції Граково розпочалося будівництво Радіоастрономічної обсерваторії Інституту радіофізики і електроніки академії наук України, яка пізніше стала частиною новоствореного Радіоастрономічного інституту НАН України.
Вивчення змінних зір розпочалося в Одесі і Києві з ініціативи В.П. Цесевича, який детально досліджував зорі типу RR Ліри, TV Тельця, цефеїди і затемнювано-змінні зорі. В 1957 р. В.П. Цесевич організував в Одесі фотографування неба за допомогою багатокамерних астрографів, а також дослідження з метеорної астрономії. Згодом фотографічні спостереження метеорів і розробку фізичної теорії метеорів розпочато також у Києві і Харкові. В Харківському технічному університеті радіоелектроніки під керівництвом Б.Л. Кащеєва створено метеорну автоматизовану радіолокаційну систему «МАРС» (1968 р.), виконано порівняльну оцінку припливу метеорної речовини в північну і південну півкулі Землі.
Роботи з теоретичної астрофізики, серед іншого з астрономічних аспектів загальної теорії відносності і гравітації, запроваджено О.Ф. Богородським (директор АО КДУ в 1953—1972 рр.), а в останні роки в Інституті теоретичної фізики НАН України (під керівництвом академіка П.І. Фоміна), та в Дніпропетровському і Харківському університетах.
Разом з будівництвом нових астрономічних установ, в 60—70-х роках ХХ ст. набули розвитку університетські обсерваторії, які поповнилися заміськими спостережними базами: в Брюховичах поблизу Львова, в Маяках біля Одеси, в Лісниках і Пилиповичах біля Києва. В 70-х роках розпочалося будівництво високогірної обсерваторії на п. Терскол в Приельбруссі (висота 3100 м), спочатку як філіалу ГАО НАН України, а з 1992 р. вже як Міжнародного центру астрономічних та медико-екологічних досліджень. У 90-х роках там було встановлено 2-м телескоп (до речі, ні в країнах СНД, ні в Європі таких телескопів на такій висоті немає).
З початком космічної ери астрономія стає всехвильовою, дослідження ведуться не тільки у вузькому оптичному діапазоні, але охоплюють широкий спектр від рентгенівських променів до радіохвиль; для вивчення Місяця, планет та інших об’єктів Всесвіту залучаються космічні методи досліджень; проводяться регулярні візуальні і фотографічні спостереження ШСЗ у Києві, Одесі, Ужгороді і Львові.
У побудові орбітальних сонячних телескопів і телескопів в ультрафіолетовому (УФ) діапазоні брали участь КрАО (А. Брунс, М.В. Стешенко, Р.Е. Гершберг) і ГАО НАНУ (Р.І. Костик). А в знаменитому космічному проекті «Вега» (1985—1986 рр.) були задіяні всі оптичні телескопи України (Я.С. Яцків).
Останнє десятиріччя характеризується високою інтеграцією української астрономії у загальносвітову систему астрономічних досліджень. Завдяки цьому значно розширилось коло українських астрономів, які беруть участь в спостереженнях за допомогою наземних телескопів інших держав та обробці даних, отриманих космічними обсерваторіями, зокрема й Космічним телескопом імені Габбла.
Матеріал укладено І. Б. Вавіловою, канд. фіз.-мат. наук
Джерело: Наше небо, травень — червень, 2000
Інформаційні джерела з історії астрономії в Україні
Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України: від ідеї створення до міжнародного визнання / За редакцією Я.С. Яцківа. — Київ: Наукова думка, 2018. — 376 с.ISBN978-966-00-1627-9.
Книгу присвячено історії створення та розвитку Головної астрономічної обсерваторії НАН України. На підставі архівних матеріалів описано титанічні зусилля та наполегливість академіка О.Я. Орлова щодо побудови академічної обсерваторії за планом першого президента Академії наук України В.І. Вернадського. Викладено складний тернистий шлях Обсерваторії від зародження до її міжнародного визнання, її здобутки, відкриття, досягнення, створення української астрономічної школи.
Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів фізичних факультетів вишів, а також для всіх, хто цікавиться історією астрономії та внеском українських учених у міжнародний розвиток астрономії.
Рекомендовано до друку вченою радою ГАО НАН України (протокол № 2 від 1.02.2018 р.).
Видання здійснено за кошти Цільової комплексної програми «Створення та розвиток науково-видавничого комплексу НАН України».
Науково-видавничий відділ фізико-математичної та технічної літератури: редактори А.Я. Бельдій, С.Ю. Ноткіна.
© А.О. Корсунь, І.П. Крячко, упорядники, 2018
© НВП «Видавництво “Наукова думка” НАН України», дизайн, 2018
Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні : збірник наукових праць / за заг. ред. О. Петрука. — Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України, 2014. — 767 с.
Ця книжка не належить до жанру науково-популярних, але буде цікавою багатьом шанувальникам астрономії. Вона містить наукові праці, присвячені різним аспектам історії астрономічних знань та уявлень в Україні від найдавніших часів до кінця XVIII — початку XIX століть, коли були засновані перші в Україні спеціалізовані наукові установи — астрономічні обсерваторії. Автори статей — фахівці наукових установ України з Києва, Львова,Івано-Франківська, Галича й Острога.
Українське небо 2. Студії над історією астрономії в Україні : збірник наукових праць / за заг. ред. О. Петрука. — Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, 2016. — 669 с.
Анотація до книги:
Книга «Українське небо 2» є продовженням збірника з аналогічною назвою, який вийшов 2014 року. Вона містить наукові розвідки авторів з різних міст України та з-поза її меж. Статті описують різноманітні аспекти історії розвитку астрономічних знань та уявлень на основі матеріальної, документальної та культурної спадщини України від найдавніших часів до часу заснування перших обсерваторій у XVIII столітті. Результати досліджень виявляють тривалі традиції у використанні астрономічних знань, подають аналіз їх проявів у культурній спадщині, окреслюють картину розвитку астрономії в Україні та її зв’зок із досягненнями цієї науки у світі. Вони можуть бути використані студентами та науковцями різних галузей для розуміння стану розвитку знань та уявлень у відповідні епохи, викладачами вищих навчальних закладів та вчителями шкіл для популяризації науки та укладання програм не лише з астрономії чи інших точних дисциплін, а й, для прикладу, археології, історії України чи її культури. Для наукових працівників, докторантів, аспірантів та усіх, хто не байдужий як до науки про зорі, так і до минулого України.
Л.В. Казанцева, В.С. Кислюк. Київське вікно у Всесвіт. — К. : Наш час, 2006. — 183 с. — (Сер. «Невідома Україна»).
Анотація до книги:
У книзі на основі численних публікацій, Інтернет-видань та архівних матеріалів досліджено в хронологічному порядку історію розвитку астрономії в Києві від архаїчних часів до сьогодення. Книга містить розповідь про астрономічні уявлення наших пращурів, зафіксовані в археологічних знахідках та літописах.
Для старшокласників, студентів та викладачів навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, а також для вчених та всіх, хто цікавиться історією європейської та вітчизняної науки.
Очерки истории отечественной астрономии: С древнейших времен до начала ХХ в. / Е.А. Гребеников, К.Ф. Огородников, И.А. Климишин и др.; Отв. ред. И.А. Климишин; АН Украины. Центр исследований науч.-тех. потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва. — К.: Наук. думка, 1992.— 512 с.
Анотація до книги:
В монографии освещено развитие отечественной астрономии с древнейших времен до начала XX в. В первой части на основе архивных, летописных и историко-научных источников изложены сведения об астрономии в Древней и Средневековой Руси, в Средней Азии, Закавказье, Прибалтике, а также о развитии сети астрономических обсерваторий. Во второй части описаны становление основных научных астрономических направлений, а также история создания каталогов звездных положений. Дан анализ работ В. Я. Струве, Ф. А. Бредихина, А. А. Белопольского, А. П. Ганского, М. А. Ковальского и других ученых, отмечается их вклад в мировую науку. Приведены хронологический и именной указатели.Для научных работников, а также всех, кто интересуется историей науки.
Книгу «Очерки истории отечественной астрономии: С древнейших времен до начала ХХ в.» підготовлено до друку за часів колишнього Радянського Союзу, а тому під «отечеством» розуміли увесь його обшир. Водночас у книзі вміщено багато матеріалу, що має відношення до питання історії астрономії на українських землях і в Україні. Незважаючи на те, що після виходу книжки минуло вже понад 20 років її зміст не втратив своє фактологічної цінності.
Далі подано назви окремих матеріалів з історії астрономії в Україні, які вміщено на порталі та інших веб-ресурсах.
